4.3.Аналіз динаміки (темпів росту, приросту) складу і структури активів.
Дослідження активів банку полягає у використ аналіт прийомів, спрямованих на визначення аналіт прийомів, спрямованих на визначення заг обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури, і динаміки в аналіз періоді. Заг аналіз грунт на застос методик горизонтального та вертикального аналізу, які передбач обчисти та оцінку таких пок-ів:
Процентні співвідношення окремих пок-ів з агрегованим показником;
Абс зміни кінцевих пок-ів порівн. з поч.(баз) періодом
Темпи зростання або приросту показників а аналіз періоді
А)У процесі структурного(вертикального) аналізу активів визнач питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, а також склад і структуру кожного виду активів: кред портфеля, портф ц п, високолікв та ін. активів. Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу зробити висновок про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Його результати використ в процесі оцінювання якості складу активів та їх оптимізації. Вони як правило оформ в вигляді таблиці чи графічно у діаграмах.
Б)Горизонтальний аналіз дає змогу визначити динаміку активів в цілому та визначити заг тенденції їх зміни.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів.
4.4. Аналіз активів банку за допомогою системи коефіцієнтів.
Основою узагальнюючої комплексної оцінки є методи середньої геометричної та коефіцієнтів.
Метод середньої геометричної базується на визначенні коефіцієнтів за окремими показниками, коли за одиницю береться найвище значення даного індикатора. Інтегральна оцінка розраховується за формулою середньої геометричної.
Метод коефіцієнтів базується на отриманні інтегрального показника через перемноження існуючих коефіцієнтів і по суті своїй аналогічний методу середньої геометричної.
Вищеназвані методи є основними при з’ясуванні якості активів банку. Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітності банку.
Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів відносять усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою, до непродуктивних — капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторську заборгованість (у тому числі нараховані доходи) та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів, і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.
Оцінка кредитно-інвестиційної політики комерційних банків:
Менше 65% - Пасивна
65—75% - Активна
Більше 75% - Ризикова
Характер кредитно-інвестиційної політики впливає на прибутковість та ліквідність комерційного банку. Підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.
Якість активів оцінюється за трьома осн показниками: коефіцієнт ризикованості активів(показує питому вагу ризикових активів у заг активах банку), коеф миттєвої ліквідності( показ яку частку коштів на пот рах-х банк зможе віддати за першою вимогою), співвідн.високолікв активів до роб активів(показ питому вагу високолікв активів до робочих).