Функції процесу навчання

Освітня функція – передбачає засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загально навчальних умінь і навичок.

Освітня (навчальна) мета уроку.

Виховна функція – передбачає вирішення виховних завдань у процесі навчання, формування світогляду, моральних, трудових, естетичних уявлень, поглядів, переконань.

Виховна мета уроку.

Розвивальна функція – передбачає процес «творіння» особистості, розвиваючи її сприйняття, вольову, емоційну та мотиваційну сфери.

Розвивальна мета уроку.

Самостійне опрацювання (за бажанням): Савченко О.Я. «Сучасний урок у початкових класах» с. 13-19 / Визначення мети уроків в їх системі /.

1. Функції п роцесу навчання

- освітня

- виховна

- розвивальна (розвиткова)

- самовдосконалення.

Протиріччя як рушійні сили процесу навчання

Закони філософії ( Робота з підручником: Ф. с.80).

У навчальному процесі знаходить вияв відомі положення філософії про взаємозв’язок і взаємозалежність, єдність і боротьбу протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін у якісні.

Рушійними силами процесу навчання с протиріччя

(Ф. С.80)

1. Між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання, які диктуються соціально–економічним процесом і станом освіти в даний період, що вимагає постійного удосконалення.

Альтернативні школи.

Навчальні програми.

2. Між індивідуальним і суспільно–історичним навчанням, знаннями. Навчання – ланка, яка єднає індивідуальне і суспільно–історичне навчання. Приклад О.Ю. Шмідта: бажане – 1000 років; необхідне – 250р. – вивчив за 67 років життя.

3. Між виникаючими у учня під впливом вчителя потребами в засвоєнні певної суми знань, умінь, навичок і реальними можливостями задоволення цих потреб. («Здравствуйте, дети!» с. 30-31. таблиця.),

4. Між особистим досвідом дитини до навчання і тими переоцінками його, які виникають в процесі навчання.

Тема: Жити для людей і серед людей (2-А) (6)

Прислів’я: «Ранні пташки росу п’ють, пізні – сльози ллють».

Учениця: Пташки, які відлітають – пізні. Вони сумують за домом і плачуть, а ті, що залишаються, радіють і п’ють воду.

5. Між структурою думки, яка вимагається і звичною для учня системою

міркування.

6. Між наукою і навчальним предметом, системою в науці логікою вивчення навчального предмету.

Мистецтво вчителя полягає у з’ясуванні й використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.

Формування і розвиток позитивних мотивів учіння школярів

1. Мотиви учнів школярів.

2. Розвиток пізнавального інтересу.

- З яким настроєм ви йшли до школи?

- Як готувалися до свого першого навчального дня?

А. Барто «В школу»

В.О.Сухомлинський «Серце віддаю дітям», с. 14

Видатні педагоги вчать ставитися до бажання дітей вчитися.

Поштовхом до учіння є мотиви.

(Міжпредметний зв’язок з психологією).

Мотиви учіння – це те, що зумовлює прагнення людини до даної , а не будь якої іншої мети; мотивами називаються потреби, почуття, інтереси, переконання та ін. спонукання людини до діяльності зумовленою вимогами життя (Г.С.Костюк).

• Які мотиви учіння були у вас в школі?

• Які зараз?

Класифікація мотивів учіння:

І. За характером:

 позитивні

Мотиві учіння  нейтральні

 негативні

ІІ. За змістом:

суспільні

 пізнавальні

Мотиви учіння  комунікативні

 моральні

перспективні

Оволодіння знаннями знаходиться у прямій залежності від того, як учень ставиться до навчальної діяльності, чим і як мотивується для дитини ця діяльність.

Це цікаво: Савченко О.Я.

Сучасний урок у початкових класах

С. 132-138, 156-157

Мотиви учіння – глибоко особистісна індивідуальна якість, зовнішня поведінка учня, його ставлення до школи, товаришів, оцінювання подій – це «вершечки» від корінців, що живлять його бажання вчитися, долати труднощі.

Поживні сили всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів учня 1 зустріч з вчителем, школою (Ш.А.Амонашвілі).

Пізнавальний інтерес – сильний мотив учіння.

Мотиваційна сфера глибоко індивідуальна треба орієнтуватися на конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначилися в даному класі.

У навчальному процесі використовувати широкий діапазон стимулів, щоб була можливість впливати на мотивацію кожного учня.

Умови формування мотивації:

• збагачувати зміст особистісно орієнтованим цікавим матеріалом;

• стверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;

• задовольняти потреби в спілкуванні з учителем і однокласниками під час навчання;

• збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

• формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

• формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

• утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

• використовувати всілякі засоби педагогічної підтримки, коли вона особливо потрібна, прогнозувати ситуації;

• виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку;

• стимулювати емоції, почуття, інтереси.

«Навчання повинно стати для учнів джерелом інтересу і духовного збагачення» (В.О.Сухомлинський).

Антистимули інтересу: надмірне збільшення репродуктивного матеріалу, домінування словесних форм роботи, повільний темп уроку, його погана організація, одноманітність прийомів заохочення, оцінювання.

Радість пізнання через:

• створення умов для переживання почуття успіху;

• емоційна підготовка учнів до засвоєння нового матеріалу (с. 160 – приклад з уроку);

• незвичайні способи й оформлення навчального завдання (с. 163-164 законспектувати у «Педагогічну скарбничку»);

• спілкування з природою;

• використання музики.

У пізнавальному інтересі переплітаються інтелектуальні, вольові, емоційні компоненти.

Ініціативність пошуків, самостійність учнів у здобутті знань – вияв П.І.

П.І. істотно впливає на всі психічні процеси, змінює загальну спрямованість активності особистості.