4. Закріплення знань, умінь, навичок, запам’ятання.

В процесі сприймання і осмислення.

Щоб знання стали надбанням учня, їх треба запам’ятати.

Різні види закріплення і відтворення у пам’яті.

Логічне (смислове) запам’ятання.

Запам’ятовування механічне.

Продуктивність запам’ятовування залежить від того, мимовільне воно чи довільне.

Якщо воно результат змістовної, активної і самостійної розумової роботи учнів, то вчитель звертає увагу на способи виконання завдань, мотиви діяльності.

Матеріал вплітається вдало з іншим матеріалом.

Вчити прийомам довільного запам’ятання.

Повторення  активне і змістовне.

5. Застосування знань, умінь, навичок

Практика є безпосереднім джерелом знань і кінцевою метою пізнання учня.

Застосування знань, умінь, навичок (лабораторні і практичні роботи, письмові, графічні роботи, розв’язування задач, виконання вправ, різноманітна суспільно корисна і продуктивна праця, дослідництво, технічна творчість і т.д. ) збагачує знання і досвід, пізнавальні здібності, формує дієве ставлення до оточуючого світу, трудові, фізичні, морально–естетичні якості учнів, зміцнення зв’язків школи з життям.

Критерій істинності знань – практика.

Активність мислення.

Чим ширше коло об’єктів, до яких учень може правильно застосувати знання, уміння, навички, тим ширшим є коло теоретичних і практичних задач, які він спроможний вирішити.

Проблема переносу знань, умінь, навичок !!!

6. Аналіз і самоаналіз досягнень учнів.

Процес зворотного зв’язку 1. Застосування знань за зразком.

Хто здійснює? 2. . Застосування знань у звичних умовах.

Як? 3. . Застосування знань у нових умовах.

21