Пізнавальний інтерес

Важливу роль у підвищенні ефективності розвивального навчання, у стимулюванні учнів до навчання відіграє розвиток пізнавального інтересу.

Пізнавальний інтерес – інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними засобами або уміннями і навичками , за допомогою яких учень отримує освіту.

Інтерес – складне психічне явище, що охоплює свідомість, волю та почуття людини.

П.І. – це властивість особистості, яка проявляється в активному, емоційно забарвленому відношенні до пізнання предметів, явищ навколишньої дійсності, видів діяльності, що викликаються усвідомленням їх значущості для особистості.

Види стимулів пізнавального інтересу учнів на уроці (за Щукіною Г.І):

1. Ті що йдуть від змісту навчального матеріалу на уроці новизна знань на кожному уроці виділяти безпосередньо нове, вже відоме, те, що учні можуть пізнати самостійно .

Дозволить правильно організувати роботу на уроці, виділити

проблемні питання для самостійного розв’язання.

2. Ті, що йдуть від діяльності учнів на уроці.

Аспекти

Забезпечення різноманітності Організація активної самостійної форми навчальної діяльності на уроці. пізнавальної діяльності, яка розвиває

мислення учнів.

3. Ті, що виходять з відносин, які складаються між учителями та учнями, і між самими учнями на уроці.

П.І. стимулює «жадобу до знань», пошук шляхів її задоволення,

формування активної особистості.

Культура пізнавальної діяльності включає: систему знань, умінь; культуру мовлення; культуру наукового пізнання, культуру навчальної праці; досвід творчої діяльності; емоційно–ціннісне ставлення до навчальної дійсності і себе; цілісну саморегуляцію організмом, психікою та власним розвитком.

Розвиток пізнавального інтересу в учнів

Інтерес до навчання – велика рушійна сила, яка відкриває розум і серце дитини для благотворного впливу науки. Саме інтерес є запорукою того, що думка школяра послідовно проникає в суть явищ або предметів, наполегливо шукає і встановлює зв’язки між ними , долає перешкоди, досягає радісного осягнення. Коли невідоме відкривається у всій логічній цілісності й красі. Здобуті ціною праці і творчих зусиль, поєднані з особистим досвідом, знання у свідомості юної людини перетворюються у власні переконання.

Виховання стійких пізнавальних інтересів учнів є однією з головних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Умови формування інтересу до навчальної діяльності:

• розвиток особистих якостей учня, його основних життєвих потреб і прагнень (прагнення до знань, потреба в навчанні як діяльності; потреба у спілкуванні), потреба в самоствердженні.

• Відповідність змісту учбового матеріалу його розумовому розвитку В.Г.Бєлінський підкреслював, що вчитель, задовольняючи інтереси учня щодо навколишнього, не повинен намагатися формувати розвиток його особистості і давати відомості понад його розуміння, бо це може призвести до втрати інтересу до інформації.

• Форма викладу матеріалу вчителем (самостійність і активність учнів).

• Форми організації навчальної діяльності (колективні, групові).

• Усвідомлення учнями мети діяльності.

• Особистість вчителя.

  1. Стимулювання навчального інтересу за допомогою змісту програмного матеріалу:

     1. програмний матеріал підручника,

     2. повідомлення учнів,

     3. використання засобів навчання,

     4. використання прислів’їв, приказок,

     5. читання уривків з художніх творів,

науково – популярної літератури,

додаткової інформації на різних предметах,

е) складання задач на місцевому матеріалі,

матеріли періодичної преси,

ж) казки (приклад з досвіду Маренюк Р.В.),

з) гра пізнавальна.

2. Роль творчих і репродуктивних завдань у формуванні у школярів інтересу до навчання:

• спостереження,

• екскурсії,

• проблемні питання, проблемні ситуації.

3. Посилення навального інтересу в ході колективної учбової праці 3

4. Педагогічна корекція особистих взаємин учнів у класному колективі.

Шляхи і засоби формування пізнавального інтересу:

1. Зміст навчального матеріального.

2. Чітка організація навчального прогресу.

3. Учіння поєднання вчителем різних методів, прийомів навчання.

4. Показ практичної і теоретичної необхідності знань.

5. Ситуація задоволення, успіху.

6. Об’єктивна і вимоглива оцінка знань («Серце віддаю дітям», с. 76).

7. Авторитет вчителя.

8. Перспективність навчання.