2. Втрати у комерційному підприємництві
1. Несприятлива зміна (підвищення) закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту і не блоковане умовами договору про закупівлю призводить до імовірних втрат ( В), які визначаються за формулою:
∆В = О * Ц, (7)
де О – обсяг закупівель товару у фізичному вимірюванні;
Ц – імовірне підвищення закупівельної ціни.
2. Непередбачене зниження обсягу закупівлі порівняно з наміченим викликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Втрата прибутку (доходу) обчислюється як добуток зниження обсягу закупівлі на величину прибутку (доходу) з одиниці обсягу реалізації товару.
Слід враховувати, що зменшення обсягу закупівлі і реалізації може супроводжуватися зниженням витрат, бо, окрім так званих умовно-постійних витрат, існують витрати, пропорційні об'єму операції.
3. Втрати товару в процесі обігу (транспортування, зберігання) або втрати якості, споживацької цінності товару, які призводять до зниження його вартості. Рівень такого збитку встановлюється як добуток кількості загубленого товару на закупівельну ціну або добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни.
4. Збільшення витрат обігу у порівнянні з наміченими приводить до адекватного зниження доходу, прибутку. Серед можливих причин підвищення витрат можуть бути непередбачені мита, відрахування, штрафи, додаткові витрати.
5. Зниження ціни, за якою реалізується товар, у порівнянні з проектною викликає втрати у розмірі обсягу реалізації, помноженому на зменшення ціни.
6. Зниження обсягу реалізації, обумовлене непередбачуваним падінням попиту або потреби в товарі, витісненням його конкуруючими товарами, обмеженнями на продаж, здатне викликати втрати доходу і прибутку, вимірювані добутком обсягу непроданої продукції на відпускну ціну.
3. Втрати у фінансовому підприємництві
Фінансове підприємництво – це те ж саме комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші, цінні папери, валюта. Отже, втрати, які в цілому характерні для комерційного підприємництва, властиві і фінансовому підприємництву. Та все ж при оцінці фінансового ризику необхідно враховувати такі специфічні чинники, як неплатоспроможність одного з агентів фінансової операції, зміна курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на валютно-грошові операції, можливі вилучення певної частини фінансових ресурсів в процесі здійснення підприємницької діяльності.
Кожному з таких видів підприємництва властива своя шкала імовірності виникнення тієї чи іншої величини втрат. Тому у всіх випадках, коли наперед не відомо, що один з видів втрат носить визначаючий характер і іншими слід нехтувати порівняно з ним, необхідно аналізувати різні види втрат. До речі, саме такий аналіз і дозволяє частіше за все встановити, який вид втрат є найнебезпечнішим.
3.3 Оцінка ступеня ризику втрат вкладених коштів та прибутку
Кожен суб'єкт господарювання у своїй діяльності якнайменше розраховує на те, що він не втратить вкладених коштів і якнайбільше отримає стабільний прибуток. Досягнення таких цілей потребує аналізу і оцінки ризику з застосуванням такого методологічного прийому як визначення точки беззбитковості (порогової виручки, критичного об'єму виробництва, порогу рентабельності). Не вдаючись у тонкощі різниці між наведеними показниками, які торкаються в основному форми виразу єдиної суті їх змісту, вони характеризують стійкість підприємницької структури в системі кон'юнктурних змін в економіці, дають інформацію про умови окупності валових витрат.
Аналіз беззбитковості використовується для визначення об'єму продажів (виручки від виробництва і реалізації товарів та послуг), який забезпечує покриття всіх витрат без отримання прибутку, тобто виручка від реалізації продукції співпадає з вкладеними коштами.
При обґрунтовуванні бізнес-проекту кожний підприємець хоче бути впевненим, що витрати на реалізацію проекту окупляться і принесуть прибуток. Як відомо, кожна фірма завжди несе змінні витрати, які знаходяться в прямій залежності від обсягу виробництва і реалізації продукції (сировина і матеріали, заробітна плата працівників, яка нараховується залежно від кількості виробленої продукції, змінні виробничі і збутові витрати та ін.) і постійні, які не залежать від обсягу виробництва (оренда приміщень, устаткування, землі, платежі за кредит, внески, платежі за комунальні послуги, реклама, страхування майна, заробітна плата адміністративного персоналу та ін.).
Високий рівень постійних витрат притаманний високоавтоматизованим, капіталомістким виробництвам. Прибуток таких корпорацій гостро реагує на ринкові коливання попиту і пропозиції, на обсяги продажів. І чим вищими є постійні витрати, тим більшим буде ризик вкладених в підприємницький проект засобів, оскільки навіть невелике підвищення витрат знижує дохід від основної діяльності.
Розрахунки порогової виручки (точки беззбитковості) дають можливість підприємцю:
- по-перше, орієнтуватися на ринку, тримати в полі зору межі стійкого положення фірми в системі ринкових відносин. Оскільки майбутній обсяг продажів і ціна товару значною мірою залежать від стану ринку, його місткості, купівельної спроможності споживачів, еластичності попиту, виробник повинен наперед знати, який об'єм попиту дасть можливість окупити витрати щодо реалізації проекту і при якому обсягу продажів може бути одержаний очікуваний дохід;
- по-друге, встановити міру чутливості проекту до ринкових коливань. Якщо фірма одержить виручку, яка більша, ніж та, що відповідає критичному рівню, вона працює з прибутком. Цей прибуток тим більший, чим більшої буде різниця між фактичною виручкою і порогової. Порівнюючи ці два значення, можна оцінити, наскільки фірма може допустити зниження виручки, не боячись опинитися в збитковому стані;
- по-третє, встановити залежність виручки від змін її основних складових: ціни товару і його кількості. Якщо фірмі для збереження своїх позицій в конкурентній боротьбі потрібно понизити ціну, вона повинна орієнтуватися на збільшення критичного обсягу виробництва і збільшення об'єму продажів, щоб зберегти розмір прибутку, який одержувала раніше:
- по-четверте, розрахувати залежність змін прибутку від змін обсягу виручки від виробництва і реалізації продукції.
Перш за все визначається сума покриття (SC) як різниця між виручкою від реалізації (Q) і всією сумою змінних витрат (VC):
SC = Q – VC (8)
Її можна визначити і як внесок в покриття постійних витрат (FC) і отримання прибутку (P):
SC = FC + P (9)
Величина покриття – це той дохід, який буде одержаний при реалізації товару і використаний для компенсації (покриття) постійних витрат, а після досягнення рівня повної компенсації зараховуватиметься в прибуток. Вона може бути визначена і на одиницю продукції як різниця між реальною ціною, за якою продається товар, і середніми (питомими) витратами на одиницю продукції.
Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує частку суми покриття у виручці від реалізації:
(10)
Для розрахунку порогової виручки (Q'), яка здатна забезпечити беззбитковість виробництва, використовується формула:
(11)
Відношення вартісної величини критичного обсягу виробництва до ціни за одиницю продукції дасть можливість визначити натуральну кількість цього обсягу. Воно показує, що зниження кількості або обсягу продажів нижче за критичний рівень за умови незмінної ціни і величини витрат, які доводяться на одиницю товару, роблять роботу фірми збитковою.
Щоб оцінити рівень стійкості становища фірми на ринку щодо можливих коливань попиту і пропозиції продукції, яку виробляє фірма, розраховується запас надійності, або індекс безпеки (Z), який є величиною, на яку спрогнозована кількість продажів перевищує критичний об'єм і визначається як відсоткове відхилення фактичної виручки від порогової:
(12)
Ступінь стійкості проекту, його чутливості по відношенню до можливих змін реалізації продукції може бути охарактеризована також за допомогою операційного левериджу, або ефекту виробничого важеля, який використовується при бюджетуванні капіталу.
Цей показник характеризує залежність прибутку від рівня постійних (фіксованих) витрат на виробництво і реалізацію продукції. Розрахунок операційного левериджу (OL) здійснюється за формулою:
(13)
де Q – виручка від реалізації;
VC – змінні витрати;
FC – постійні витрати;
Р – прибуток.
Головне призначення операційного левериджу – визначити вплив можливих змін виручки фірми на зміну прибутку, оцінити ступінь (міру) ризику втрати прибутку. За інших рівних умов чим вищі постійні витрати і чим більшим є кількісне значення операційного левериджу, тим більше фірма реагує на ринкові коливання, маючи нагоду зменшувати або збільшувати прибуток, і тим більше ризикованим з погляду отримання можливого доходу є підприємницький проект.
Цю залежність можна подати у вигляді формул.
(14)
де ΔP – зміна прибутку (у відсотках);
ΔQ – зміна виручки від реалізації (у відсотках).
З цього виходить, що:
(15)
Формула розрахунку ефекту виробничого важеля може бути використана для визначення того, які необхідно внести зміни у величини витрат (змінних і постійних), щоб компенсувати можливі зміни прибутку під впливом зміни об'єму продажів:
VC=Q-OL*P, (16)
FC=(OL-1)*P, (17)
Це дає можливість у разі втрат вжити своєчасних заходів відносно пошуку обґрунтованих шляхів зниження витрат, особливо змінних, які знаходяться в прямій залежності від змін виручки від реалізації продукції.