1.3 Основні риси, властивості, функції ризику, які враховуються при обґрунтуванні господарських рішень. Економічна природа ризику

До розгляду сутності підприємницького ризику слід підходити з позицій основних рис, властивостей, притаманних цій категорії, виконуваних функцій, а також соціально-економічної природи цього явища.

Ризик – одна з найважливіших рис підприємництва (разом з такими, як самостійність, ініціативність, відповідальність, активний пошук, новаторство, динамічність, мобільність).

Основними властивостями економічного ризику є:

- невизначеність;

- альтернативність;

- імовірнісний характер;

- можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність результату рішення, що ухвалюється;

- зацікавленість та ін.

З цих позицій можна дати таке визначення економічного (підприємницького) ризику:

Підприємницький ризик – це діяльність суб'єктів господарського життя, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі чи відхилення від мети, які містяться у відібраних альтернативах.

Отже, з наведеного визначення ризику виходить, що:

1) він є образом дій у невизначеній ситуації (навмання);

2) ризикувати слід лише в тих випадках, коли можливий успіх;

3) очікуваний результат ризику має не однозначний, а випадковий характер.

Дії навмання обумовлені такими чинниками:

а) неповнота наших знань про навколишній світ (історію розвитку людства можна подати як історію боротьби з невизначеністю);

б) випадковість, тобто те, що в схожих умовах відбувається неоднаково, причому наперед не можна передбачити, як буде цього разу. Спланувати кожний даний випадок неможливо;

в) протидія.

Успіх – це досягнення поставленої мети, послідовне досягнення намічених серйозних особистих планів. При цьому йдеться про якийсь кінцевий висновок дій, в якому загальний успіх переважає над загальним програшем. Кожний же окремий результат не обов'язково повинен бути переможним .

Вивчення законів випадковості дає можливість передбачити загальний результат дій, пов'язаних з ризиком (хоча А. Ейнштейн говорив: “Я не вірю, що Господь Бог кидає кістки”).

Як і будь-яка економічна категорія, підприємницькі ризики свою сутність відображають у функціях. Загальноприйнятими вважають такі функції:

• регулююча;

• захисна;

• аналітична.

Регулююча функція має два аспекти, що обумовлюють її суперечливий характер: конструктивний (позитивний) і деструктивний (негативний).

Конструктивний аспект регулюючої функції ризику проявляється в тому, що в процесі господарської діяльності ризик орієнтований на отримання вагомих економічних результатів, що вимагає від підприємців високої активності, неординарних, нетрадиційних підходів, нових, відмінних від інших інноваційних та інвестиційних рішень, пошуку і вивчення інформації, яка дозволяє запобігти небажаним наслідкам.

Конструктивна форма регулятивної функції ризику полягає і в тому, що здатність підприємця ризикувати – один із шляхів успішної діяльності. Він дозволяє подолати консерватизм, догматизм, психологічні бар'єри. Інакше кажучи, ризик як один із шляхів успішної підприємницької діяльності прискорює суспільний і технічний прогрес, сприяє реалізації таких рис підприємництва, як динамічність та ефективність господарювання.

Деструктивний аспект наданої функції виявляється тоді, коли рішення приймаються в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. Реалізація рішень з необґрунтованим ризиком веде, як правило, до волюнтаризму, крайнім проявом якого є авантюризм. Це різновид ризику, який об'єктивно містить значну ймовірність неможливості досягнення мети при реалізації рішення. Причому, авантюризм характеризується тим, що особи, які приймають такі рішення, як правило, не усвідомлюють того, що ризик в конкретній ситуації необґрунтований. В цілому дія негативного аспекту регулюючої функції ризику виступає як дестабілізуючий чинник і в господарській практиці призводить до гальмування соціального прогресу.

Отже, хоча ризик і «благородна справа», але не всілякі рішення доцільно реалізовувати на практиці, вони повинні бути обґрунтованими, мати зважений, розумний характер.

У зв'язку з вищевикладеним виникає питання: що таке «розумний ризик»? Найвдалішим є визначення К. Татеїсі. У роботі «Вічний дух підприємництва» він пише: "Коли справа доходила до прийняття рішень, то я особисто завжди дотримувався «правила 70/30». Скажімо, вноситься пропозиція щодо створення нової галузі виробництва: якщо я на 70% упевнений в успіху справи, то даю свою згоду. 30% сумнівів, що залишилися, стануть стимулятором для розгляду заходів, які слід прийняти у разі невдачі. Це і називається «розумним ризиком»". Проте К. Татеїсі вважає, що в деяких випадках «правило 70/30» обмежує свободу дії підприємців і іноді розумніше використовувати «правило 30/70».

Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для підприємця ризик — природне становище, то нормальним повинне бути і терпляче відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим господарникам потрібен соціальний захист, правові, політичні і економічні гарантії, які стимулюють виправданий ризик і виключають у разі невдачі покарання.

Захисна функція ризику також має два аспекти: попереджуючо-запасний та соціально-правовий.

Перший аспект пов'язаний з тим, що як окремі індивіди, так і господарські організації вимушені шукати засоби і форми захисту від різного роду негативних явищ, стихійних лих тощо, попереджуючи можливість подальших втрат. В основному це виявляється в механізмі створення і використовування всякого роду страхових (резервних) фондів, фондів ризику, фінансових резервів підприємств. Практичним виразом цього аспекту захисної функції є страхування і самострахування підприємницьких ризиків.

Для того, щоб зважитися на ризик, підприємець повинен бути упевнений, що можлива помилка не зможе скомпрометувати а ні його справу, а ні його імідж. Ймовірність помилки слід розцінювати як невід'ємний атрибут самостійності, а не як наслідок професійної неспроможності. Мається на увазі помилка, яка стає такою у разі ризику, що не виправдав себе, хоча і був розрахований.

Основний зміст соціально-правового аспекту захисної функції ризику полягає в необхідності забезпечення права на господарський ризик і закріплення такого права в законодавчому порядку. Категорія «правомірності економічного ризику» повинна бути впроваджена в господарське, трудове і кримінальне право. Треба враховувати, що вищезгадана категорія права передбачена в господарському законодавстві більшості зарубіжних країн і регулює економічні гарантії, які виключають у разі неуспіху покарання працівника, який пішов на обґрунтований ризик. Такі гарантії розглядаються як необхідна умова того, щоб підприємець пішов на обґрунтований ризик, реалізовуючи конструктивну його функцію.

Такий підхід сприяє формуванню ризик-тейкерів, тобто людей, що діють та думають неабияк, зухвало, творчо, ризиковано, але обачливо. Відсутність же в українському законодавстві поняття правомірності економічного ризику, безумовно, стримує вживання обґрунтованих ризикових рішень у господарській практиці, а також розмиває межі відповідальності за наслідки рішень, прийнятих в результаті безгосподарності і некомпетентності керівників, з одного боку, і прийнятих в результаті обґрунтованого ризику, з іншого.

Аналітична функція пов'язана з тим, що категорія ризику має альтернативний характер, припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів. А це, у свою чергу, вимагає аналізу можливих альтернатив при виборі найрентабельніших і якнайменш ризикових рішень.

Залежно від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність має різний рівень складності і вирішується різними способами. У простих ситуаціях, наприклад, при укладанні договору на поставку сировини, підприємець спирається головним чином на інтуїцію і досвід. Рішення ж складної виробничої задачі, наприклад, вкладення інвестицій, вимагає використовування спеціальних методів аналізу.

Аналітична функція ризику проявляється також в необхідності вивчення причин і чинників ризику при аналізі і оцінці окремих видів ризику, при виборі методів кількісної оцінки, методів прогнозування, запобігання і мінімізації ризиків.

Розглядаючи функції підприємницького ризику, слід ще раз підкреслити, що, незважаючи на значний потенціал втрат, який несе в собі ризик, він є одночасно і джерелом можливого прибутку. Тому основне завдання підприємця полягає не у відмові від ризику взагалі, а у виборі рішень, пов'язаних з ризиком, на основі об'єктивних критеріїв, а саме: до яких меж може діяти підприємець, йдучи на ризик.

Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв’язок ризику та прибутку. Проблема взаємо­відношення даних категорій – одна з ключових концепцій у виробничо-господарській діяльності підприємств. Ризик є одним із факторів формування прибутку, тому отримання істотної частини прибутків зумовлено диференційованим управлінням ризиком. Перед кожним суб’єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити на тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів, тобто більш високий ризик пов’язаний з імовірністю отримання й більш високого прибутку. Принциповий вибір стосовно прийняття ризикового рішення залежить від переваги підприємця між очікуваною прибутковістю (рентабельністю), вкладених у проект коштів та їх надійністю, під якою розуміється неризикованість, імовірність отримання прибутків.

Ризик має об'єктивно-суб'єктивну природу. Об'єктивна основа ризиків витікає з невизначеності зовнішнього середовища по відношенню до підприємницької фірми. Об'єктивне існування ризику пояснюється ймовірною сутністю багатьох природних, соціальних, політичних, технологічних і інших процесів, реально існуючих в житті і до динаміки яких фірма вимушена пристосовуватися.

Об'єктивність ризиків пов'язана з наявністю чинників, існування яких не залежить від діяльності фірми. Усунути невизначеність майбутнього як елемента об'єктивної дійсності в підприємницькій діяльності неможливо. При цьому ризик існує незалежно від того, чи усвідомлюють його наявність чи ні, враховують або ігнорують його, тобто уникнути повністю його неможливо.

З іншого боку, ризики мають і суб'єктивну основу, оскільки завжди реалізуються через людину. Дійсно, адже саме підприємець оцінює ризикову ситуацію, формує безліч можливих результатів і визначає ймовірність їх здійснення, робить вибір з різноманітних альтернатив. Окрім цього, сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини, у якої свій характер, склад розуму, психологічні особливості, рівень знань і досвіду в сфері своєї діяльності.

Суб'єктивна його сторона проявляється в тому, що люди неоднаково сприймають величину і міру економічного ризику через індивідуальні відмінності, обумовлені великою кількістю чинників, які впливають на ризик.

Люди розрізняються також за своєю готовностю піти на ризик. Для одного підприємця надана величина ризику є прийнятною, тоді як для іншого — неприйнятною, одним керівникам подобається ризикувати, інші ризикувати не хочуть, а інші до ризику байдужі.

Від поведінки конкретних людей залежить і вибір ризикової стратегії в діяльності підприємства. Керівник консервативного типа, який віддає перевагу стабільному доходу, у підприємницькій діяльності обирає стратегію, не схильну до ризику. При такій антиризиковій поведінці звичайно має місце невисокий дохід (прибуток) підприємства. Керівник, який нейтрально відноситься до ризику, орієнтується на очікуваний дохід, незважаючи на можливі збитки. Схильні ж до ризику керівники готові ризикувати в надії одержати великий прибуток, тобто готові боротися за мінімізацію втрат з метою максимізації результату. І відповідно, у разі провалу обережний підприємець залишиться на плаву, а ризиковий може повністю «прогоріти», позбутися всіх засобів і припинити свою підприємницьку діяльність.

За американськими стандартами всі люди поділяються на дві категорії: ризикованих і більш обережних, які йдуть на прийняття рішень тільки з мінімальними шансами на ризик. Для підприємця важливо знати, до якої групи він відноситься, тому для визначення схильності до ризику психологами розроблені різні тести.

При розгляді сутності економічного ризику треба враховувати і те, що це поняття включає не тільки наявність ризикової ситуації і її усвідомлення, але також і поняття ухвалення (прийняття) рішення. Коли рішення може привести не до визначеного підприємцем результату, а до одного з безлічі можливих з різною ймовірністю їх здійснення, то додатково результат операції залежить від ряду чинників, які не відомі у момент прийняття рішення. І той, хто приймає рішення, ризикує одержати зовсім не той результат, на який розраховує. Це і є прийняття рішень в умовах ризику.

Під суб'єктом, який приймає рішення, розумієть систему (особа або коло осіб), яка проводить вибір альтернативи і несе відповідальність за своє рішення. Вибір альтернативи свідчить про вольову раціональну дію; згадка про відповідальність вказує на зацікавленість того, що приймає рішення, в досягненні поставленої мети ( про того, хто засидівся на своєму місці, за звичаєм говорять, що йому вже нічого не потрібне). Тому передбачається ухвалення та прийняття не просто яких-небудь рішень, а саме рішень, які відповідають загальноприйнятим критеріям оцінки ризику, а також які обгрунтовані на основі кількісного та якісного аналізу ризику з застосуванням існуючих спеціальних способів оцінки.

Дії, пов'язані з ризиком, завжди цілеспрямовані. Під метою розуміється результат, при якому той, хто приймає рішення, прагне одержати певний, вагомий для нього інтерес – корисність. І ключовий чинник при цьому – ретельне зважування ціни можливої помилки.

При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, як правило, збільшується значення чинника часу – “дорога ложка до обіду”, принцип винищувача – “погане рішення під час бою краще, ніж добре після”. Брак часу приводить до спроб прискорити прийняття рішення, що у свою чергу породжує помилки і робить вибір менш ефективним.

Пізнання сутності, природи, властивостей, функцій ризику важливо для вироблення заходів, які дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикової події і приймати рішення щодо зниження ступеня ризику. Специфічні особливості сучасного ринку вимушують всі його суб'єкти активно займатися пошуком і вивченням інформації з метою запобігання ризику, а отже, і підвищення ефективності функціонування господарюючих суб'єктів.