- •Факультет сільськогосподарського Кафедра технології
- •1.2 Попередній баланс території міста
- •Баланс території міста
- •2. Розробка генеральної схеми міста
- •2.1 Вибір території для будівництва
- •2.2. Функціональне зонування території
- •2.3 Будівельне зонування сельбищної території
- •2.4. Міські громадські центри
- •2.5. Вулична мережа і планувальна структура міста
- •3. Планування житлової території мікрорайону
- •3.1. Структура сельбищної території міста
- •3.2. Розрахунок житлового фонду і чисельності населення мікрорайону
- •4. Схема функціонального зонування мікрорайону
- •Попередній баланс території мікрорайону.
- •5. Детальне розпланування мікрорайону
- •5.1. Система проїздів і забудова житлової зони
- •5.2. Розміщення закладів обслуговування
- •Озеленення
- •5.4 Визначення прибудинкових територій і земель за формами власності
- •Особливості виділення прибудинкових територій
- •Визначення житлової території кварталу (мікрорайону)
- •Техніко-економічні показники проекту
- •Література
2.3 Будівельне зонування сельбищної території
При проектуванні житлової забудови міста важливим етапом є вирішення будівельного зонування – визначення зон різної поверховості - багатоповерхової (4 –5 і більше поверхів), малоповерхової (2-3 поверхи), садибної (котеджної 1-2 поверхової).
Будівельне зонування є передумовою для скорочення площі житлових районів, а також зменшення капітальних вкладень на будівництво, інженерне обладнання й благоустрій. При будівельному зонуванні визначаються найбільш ефективні методи використання земельної території. Найменшу площу житлової території займає зона багатоповерхової забудови при одній і тій же величині житлового фонду.
Співвідношення зон різної поверхності залежить від величини міста, його значення за адміністративною і спеціальною ознаками , природних умов, наявності придатних для будівництво територій, наявності місцевих будівельних матеріалів і будівельної бази.
Площа території житлових мікрорайонів визначається з розрахунку нормативної житлової площі на одного жителя, поверховості забудови й щільності житлового фонду.
Щільність житлового фонду є похідною величиною від щільності населення на території житлового району, яка регламентується нормами ДБН 360-92*, Київ –1993 – залежно від груп поселень і величини міста.
Щільність населення житлового району (ДБН 360-92*, с.10) рекомендується приймати від 110 – 170 чол/га в малих містах, до 180 – 220 чол/га - великих містах.
Розрахунок території житлових мікрорайонів проводиться за встановленим співвідношенням житлового фонду (ЖФ м2 ) в різних будівельних зонах.
Наприклад:
Населення міста складає 60 000 чол.
Житловий фонд міста – 60 000*20 м2 = 1 200 000 м2
Житловий фонд в будівельних зонах розподілений так:
Багатоповерхова зона – 60%
Малоповерхова зона – 20%
Котеджна зона - 20%
Отже, житловий фонд в будівельних зонах складає:
Багатоповерхова зона – 1 200 000 м2 * 0,60 = 720 000 м2
Малоповерхова зона – 1 200 000 м2 * 0,20 = 240 000 м2
Котеджна зона - 1 200 000 м2 * 0,20 = 240 000 м2
Відповідно до нормативної щільності житлового фонду в багатоповерховій зоні – 4000 м2/га, малоповерховій – 3000 м2/га, і котеджній – 2200 м2/га. площа житлових мікрорайонів в зонах забудови складає:
в багатоповерховій зоні -720 000/4 000 = 180 га;
в малоповерховій зоні -240 000/3000 = 80 га;
в котеджній зоні - 240 000/2200 = 109 га;
Отже, площа території мікрорайонів міста дорівнює
180 га + 80 га + 109 га = 369 га
Розміщення окремих будівельних зон – складний , творчий і відповідальний процес. Багатоповерхову забудову рекомендується розміщати в центральній частині міста з розвитком в сторону крупних промислових підприємств. Ділянки з складним рельєфом краще використовувати для малоповерхової забудови, а садибну забудову, як правило, розміщати на периферії міста.
2.4. Міські громадські центри
При проектуванні генеральної схеми міста передбачається створення системи громадських центрів для обслуговування населення – загальноміського центру, центрів житлових районів і мікрорайонів. Формування, склад і кількість таких центрів залежить від величини міста.
В малих і середніх містах громадський центр може проектуватися у вигляді окремого мікрорайону, територія якого не перетинається магістральними вулицями. Таке рішення забезпечує зручне обслуговування населення і безпеку пішохідного руху всередині центру. Площа мікрорайону міського громадського центру визначається з розрахунку 5-6 м2/жителя.
При розміщенні міста при крупному водоймищі, ріки або моря центр міста зміщається в сторону берега. Це створює умови для культурного відпочинку населення біля води і забезпечує можливість архітектурно – планувального оформлення центру в єдиному ансамблі з набережною.
До складу громадського центру входить центральний міський майдан, ансамбль якого створюється основними будівлями адміністративного, культурного, торговельного призначення тощо.
За архітектурно – планувальними вимогами для загальноміського центру бажано вибирати підвищене добре споглядове місце.