Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою.
де Мвв — кількість введених в дію виробничих потужностей;
Мвив — кількість виведених виробничих потужностей;
tвв — кількість місяців із моменту введення виробничих потужностей до кінця року;
tвиб. — кількість місяців із моменту вибуття виробничих потужностей до кінця року.
Коефіцієнт використання виробничої потужності визначається шляхом ділення обсягу виробленої у розрахунковому періоді продукції на середньорічну величину потужності.
Визначення й регулювання резервної потужності підприємства здійснюється за допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідницьких виробництв.
Величина резервної потужності для основного виробництва розраховується за формулою:
де Мн.п. — потужності, які виробляють нові види продукції;
Кп.т. — коефіцієнт, який враховує зростання трудомісткості або зниження продуктивності. Формування резервної потужності досягається такими двома основними шляхами:
досягненням гнучкого перебудування (пристосування) відповідно до кон’юнктури ринку;
створюванням постійного резерву, який виключає необхідність адаптації.
Повний резерв виробничої потужності підприємства розраховується за формулою:
де Кп.н. —коефіцієнт передбачуваного зростання трудомісткості технологічної підготовки виробництва нової продукції у порівнянні з аналогами;
Тпа — трудомісткість технологічної підготовки виробництва аналогічної замінюваної продукції;
Кп — коефіцієнт переводу Тпа в одиниці виміру Мнп і Мт;
Мт. — потужність підрозділів підприємства, які зайняті
технологічною підготовкою виробництва;
Мт.п, — потужність, яка забезпечує підтримку виробництва продукції, що виготовляється у поточному році.
1.2. Розглянути систему показників виробничої потужності, методику їх
розрахунку.
1. Узагальнюючим показником використання потужності основних фондів підприємства (показник фондовіддачі (ФВ). Він визначається відношенням обсягу виробленої продукції (В) до середньорічної вартості ОПВФ (Ф):
2. Інший узагальнюючий показник використання ОПВФ на підприємстві - фондомісткість продукції визначається відношенням середньорічної вартості ОПВФ до обсягу випущено) продукції в грошовому, натуральному або трудовому виражені (В), тобто:
3. Коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кно) визначається відношенням кількості (потужності) діючого обладнання (іч(д) до кількості всього обладнання, що є в наявності на підприємстві (Мно):
4. Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання визначається відношенням кількості діючого обладнання до загальної кількості встановленого на підприємстві обладнання:
5. Коефіцієнт використання ефективного (або планового) фонду часу обладнання (Ке) визначається таким чином:
Відносно окремих одиниць обладнання цей коефіцієнт прийнято називати коефіцієнтом екстенсивного завантаження і визначати діленням Тф на Те.
6. Коефіцієнт змінності роботи обладнання:
де Твт-з - фактично відпрацьоване число верстато-змін;
Тдн - число робочих днів у періоді;
е (зм) - ефективний фонд часу встановленого обладнання при роботі в одну зміну.
7. Основним з них є коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання (Кі.з.), який характеризує використання обладнання за продуктивністю в одиницю часу:
8. Інтегральний коефіцієнт завантаження (використання) обладнання (Кі) дозволяє дати загальну оцінку рівня його використання, як за продуктивністю, так і за часом. Він визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного (Ке.з.) і інтенсивного завантаження (Кі.з.), тобто:
Кі = Ке.з. х Кі.з.
9. Узагальнюючим показником використання виробничої потужності є коефіцієнт використання виробничої потужності (КП), що визначається за формулою:
де Q - річний обсяг виробництва продукції;
ВП - величина середньорічної виробничої потужності. Даний коефіцієнт може розраховуватися як по окремих видах продукції, дільницях, цехах, так і по підприємству загалом.
1.3. Вирішення завдань