Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.

Територіальний поділ праці (ТПП) – процес виробничої спеціалізації території, зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами.

Виділяють шість різновидів ТПП:

1) генеральний – між країнами й великими економічними регіонами;

2) внутрішньорегіональний – між промисловими вузлами й містами (в одному з них розташовується головне підприємство, а в іншому – його філії, або з одного центру до іншого йдуть комплектувальні вироби);

3) довкола економічного центру (міста, комбінату), приклади можуть бути ті самі, що й у попередньому ТПП, крім того, тут доречно згадати про приміське сільське господарство й поставки його продукції до економічного центру. Економічний центр може давати довкіллю кваліфіковані кадри, техніку, добрива, нафтопродукти, обладнання, а також переробляти сільськогосподарську продукцію;

4) постадійний, при якому стадії виробничого процесу територіально роз’єднані (вилов риби – переробка – консервування, копчення, соління);

5) фазовий – одна й та сама продукція (наприклад, фрукти) надходить до центрів з різних місць протягом року;

6) епізодичний – регіони або країни обмінюються якимись товарами не постійно.

Розвитком науково-технічного прогресу географічний поділ праці набуває низки специфічних рис: ускладнюється територіальна спеціалізація господарства, а також галузева, функціональна, розселенська й техногенна структури; прискорюється територіальна концентрація господарства.

Для оцінки ефективності спеціалізації конкретної території використовують наступні показники:

Коефіцієнт локалізації (Кл) :

де Г_р - показники галузі регіону (згідно з обсягом валової (товарної) продукції, чисельності робітників, вартості основних фондів);

Г_к - аналогічний показник для галузі по країні в цілому;

П_р - загальний показник промисловості регіону (згідно з обсягом валової (товарної) продукції, чисельності робітників, вартості основних фондів);

П_к - аналогічний показник для промисловості країни в цілому.

При цьому ліва частина формули характеризує частку конкретної галузі в промисловому виробництві території, права - частку цієї ж галузі в промисловості країни в цілому. Коефіцієнт локалізації дорівнює одиниці в тому випадку, коли частка галузі у промисловості території і країни однакова. Це є ознакою рівномірного розвитку (територіальної концентрації) галузі в регіоні (наприклад харчова промисловість).

Якщо Кл>1, то мова йде про вищу, ніж середнє значення концентрацію промисловості (наприклад чорна металургія в Донецькому районі)

Коефіцієнт душового виробництва:

Н_р - населення регіону;

Н_к - населення країни.

Ліва частина формули характеризує розвиток галузі в регіоні по відношенню до країни, права - питому вагу населення регіону в загальній чисельності населення країни. У випадку, коли Кд = 1, спостерігається рівномірний, пропорційний населенню розподіл даної галузі по регіонах. Коли Кд>1, якщо галузь сконцентрована в регіоні більше, ніж у середньому по країні і ця концентрація, тим більша, чим більший Кд.

Коефіцієнт спеціалізації:

Як і в попередніх прикладах, ліва частина формули характеризує питому вагу конкретної галузі взагалі, обсяг валової товарної продукції, чисельність персоналу, основних фондів, права – питому вагу регіону взагалі по країні.