14. Охарактеризувати структуру системи соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини — це об'єктивно існуючі взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці спрямовані на регулювання якості трудового життя. їх структура досить складна й охоплює різноманітні чинники: від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інституцій, що пов'язані з колективними та індивідуальними переговорами, укладенням договорів та угод, визначенням умов і розмірів оплати праці, вирішенням трудових конфліктів, участю найманих працівників в управлінні виробництвом тощо.

Сукупність взаємопов'язаних елементів (параметрів) у широкому розумінні є системою. Кожен елемент системи має властиві лише йому якості; елементи пов'язані між собою і чинять вплив один на одного. Окрім цього, система не може існувати поза часом і простором. Структуру системи соціально-трудових відносин наочно зображено

Провідною складовою системи відносин, що розглядається, є їх сторона (сторони).

Сторона — носій первинного права у відносинах у соціально-трудовій сфері. Для сучасної економіки найважливішими сторонами соціально-трудових відносин є: найманий робітник, роботодавець, держава (рис. 3.2).

Суб'єкт соціально-трудових відносин — це юридична або фізична особа, яка володіє первинними або делегованими первинними носіями правами у соціально-трудових відносинах.

Ключовою характеристикою соціально-трудових відносин є предмети соціально-трудових відносин. Вони визначаються цілями, яких прагнуть досягти на різних етапах діяльності. Предметами соціально-трудових відносин можуть бути: — на рівні індивідуумів — певні сторони у трудовій діяльності (трудове самовизначення, профорієнтація, профнавчання, процес наймання — звільнення з роботи, соціально-професійний розвиток, профпідготовка та перепідготовка, ступінь трудової активності); їх зміст залежить від життєвого циклу людини і особливостей цілей і завдань, які людина реалізує протягом певного життєвого циклу;

Важливим є поділ соціально-трудових відносин за рівнями їх регулювання, оскільки саме за допомогою цього поділу вони набувають конкретного наповнення і змістового викладення

Соціально-трудові відносини в залежності від способу їхнього регулювання, методів вирішення проблем класифікують за типами. Типи соціально-трудових відносин характеризують етичні, психологічні та правові форми взаємовідносин у процесі трудової діяльності. Виділяють два типи соціально-трудових відносин ,на формування яких суттєво впливають принципи цих відносин.

Принципи — це першооснова наукових поглядів та практичних заходів щодо реалізації політики у певній сфері. Дотримання принципів соціально-трудових відносин створює передумови для успішного функціонування системи.

Вирізняють такі основні принципи формування та функціонування соціально-трудових відносин:

— зі ставності прав і можливостей соціально-трудових відносин;

— солідарності

— субсидарності

— конфлікту чи конфліктної

— дискримінації

— патерналізму

— соціального партнерства

Фахівці розрізняють такі методи регулювання соціально-трудових відносин (рис. 3.7):

Нормативно-правові — є результатом нормотворчої діяльності .

Програмно-цільові — передбачають розроблення й застосування програм у соціально-трудовій сфері.

Адміністративно-розпорядні та організаційно-впорядкувальні — регламентують взаємовідносини в системах роботодавець — адміністрація, адміністрація — наймані працівники, керівник — працівники, працівник — працівник.

Договірні — передбачають проведення консультацій, переговорів, укладення угод і договорів. Застосування цих методів — основа функціонування соціального партнерства.

Погоджувально-арбітражні, посередницькі, примирні — мають па мсті запобігати трудовим конфліктам та залагоджувати їх без соціальних потрясінь і руйнівних процесів.

Партисипативні методи — запровадження сучасних форм і методів участі найманих працівників в управлінні виробництвом, прийнятті та реалізації організаційно-управлін-ських нововведень.

Отже, Соціально-трудові відносини е провідною складовою всієї системи відносин суспільства, утворюючи своєрідне "ядро" соціально-економічного розвитку. Рівень розвитку соціально-трудових відносин характеризує ступінь демократизації суспільства, соціальну орієнтованість його економічної системи, досконалість суспільних відносин загалом.