35. Визначити основні напрямки реалізації держ політики зайнятості.

Державна політика зайнятості пов'язана з формуванням цивілізованого ринку праці, який передбачає збалансування попиту на робочу силу шляхом створення робочих місць необхідної кількості та пропонування робочої сили шляхом створення умов для її

професійної підготовки і забезпечення гідних умов праці.

Функціонування ринку праці в умовах фінансової кризи вимагає здійснення заходів, спрямованих на створення умов для мінімізації негативного впливу кризових явищ на стан економічної активності населення, підтримку зайнятості населення та запобігання масовому вивільненню працівників і зростанню рівня безробіття.

Основні напрями реалізації державної політики зайнятості на) визначають шляхи та

способи розв'язання проблем зайнятості і передбачають консолідацію

зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулювання

процесів, які відбуватимуться на національному ринку праці.

Реалізація державної політики зайнятості здійснюеться за такими основними напрямами:

мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного

ринку праці;

розширення сфери застосування праці за рахунок створення

робочих місць з належними умовами праці;

забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами;

підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

зміцнення позиції молоді на ринку праці;

посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості,

детінізація відносин на ринку праці;

повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення

їх соціального захисту;

розв'язання проблем зайнятості осіб з обмеженими

можливостями;

регулювання трудової міграції населення.

33. Основні причини та наслідки безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

Безробіття зумовлене комплексом причин:

-- структурними змінами в економіці;

-- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;

-- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;

-- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;

-- диспропорційністю розвитку економіки;

-- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом. До негативних наслідків безробіття можна віднести:

* зменшення рівня життя;

* поява невпевненості в майбутньому;

* морально-психологічної травми (зайва людина);

* виникнення почуття власної неповноцінності;

* зниження кваліфікації працівників;

* ріст злочинності та ін.

Різноманітність типів безробіття дуже ускладнює завдання його скорочення. Оскільки єдиних "ліків від безробіття" бути не може, то для вирішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи, заходи як на рівні держави, так і на рівні підприємств.

Виділимо такі основні пропозиції щодо скорочення безробіття:

- упровадження єдиної інформаційно-аналітичної служби зайнятості;

- удосконалення статистики робочих місць, виведення її з тіні. Служби зайнятості пропонують клієнтам інформацію головним чином про низькооплачувані робочі місця;

- підготовка робочої сили, кваліфікація і перекваліфікація працівників відповідно до потреб ринку праці і заявлених потреб роботодавців, тобто до реального попиту на працю, оцінка якого з боку органів влади є неадекватною;

- стимулювання переходу з контингенту безробітних або потенційно безробітних до економічно неактивного населення шляхом спрощення процедур розрахунку пенсії, обліку виробничого стажу і виходу на пенсію;

- стимулювання реєстрації безробітних у державних центрах зайнятості шляхом збільшення допомоги з безробіття, надання широкого спектру послуг для безробітних, перехід системи охорони здоров’я на страхову основу, при якій обов’язкові внески при страхуванні здоров’я покривалися би державою за умови, що особи працездатного віку є студентами стаціонару, непрацездатними або зареєстрованими безробітними.

Отже, безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.