- •10. Охарактеризувати види руху населення.
- •11. Визначити показники,які характеризують трудовий потенціал підприємства.
- •12. Надати визначення поняття « людський капітал»
- •13. Визначити доцільність інвестицій у людський капітал.
- •14. Охарактеризувати структуру системи соціально-трудових відносин.
- •15. Визначити основні чинники,що впливають на формування соціально-трудових відносин.
- •16. Пояснити особливості соціальної політики як чинника формування соціально-трудових відносин.
- •17. Охарактеризувати роль глобалізації економіки як чинника формування соціально-трудових відносин.
- •18. Викласти основні принципи соціально-трудових відносин.
- •19. Пояснити сутність методів регулювання соц.-труд. Відносин.
- •28. Охарактеризувати основні елементи ринку праці.
- •30. Оцінити кон’юнктуру сучасного ринку праці в Україні.
- •31. Функції державної служби зайнятості.
- •32. Охарактеризувати економічну і соціальну сутність зайнятості.
- •34.Визначити види безробіття.
- •35. Визначити основні напрямки реалізації держ політики зайнятості.
- •33. Основні причини та наслідки безробіття.
32. Охарактеризувати економічну і соціальну сутність зайнятості.
Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що це є діяльнiсть зі створення суспiльного продукту (нацiонального доходу). Практичний висновок з цього простий: чим бiльше зайнятi трудовi ресурси — тим краще використовується трудовий потенцiал країни, а також окремих peгioнів, галузей, пiдприємств, тим бiльше виробляється суспiльного продукту. Це є перша основа, на якiй має базуватись Державна програма зайнятостi населення.
Соцiальна cутність зайнятостi поляає в тому, що вона вiдображає не тiльки потребу людей у прибутках, але й необхідність особи в самовираженнi через суспiльно корисну працю, а також вiдображає ступiнь задоволення своїx потреб при певному piвні соцiально-економiчного розвитку суспiльства. Практичний висновок, отже, такий, що суспiльство, якщо воно націлене на подальший соцiальний i економiчний розвиток, не може байдуже ставиться до кiлькостi громадян, якi не зайнятi суспiльно корисною працею. Тобто, безробiття, понад природну його норму, має знижуватись конкретними державними заходами впливу на спiввiдношення попиту i пропозицiї робочої сили. I це має бути другою основою, на якiй будується Державна програма зайнятостi населення i державна полiтика в цiй галузi взагалі.
3айнятiсть наочно визначає, як працездатне населення забезпечено робочими мiсцями.
Головнi принципи зайнятостi населення в ринковiй економiцi соцiального спрямування наступні:
1) виключне право громадян розпоряджатись своїми здiбностями до працi. Не дозволяється примусовiсть працi, окpiм випадкiв, визначених законом. Такий принцип передбачає те, що особа обирає сама, де i скiльки працювати, за яких умов i вiдповiдає за наслiдки cвoєї дiяльностi. Але це не означає, що суспільство зобов’язане задовольнити потреби кожного в тому або іншому видi зайнятості чи професії;
2) вiдповiдальнiсть держави за створення умов для реалізації права громадян на працю. Цей принцип покладено в основу діяльності Мінicтepствa працi та соцiальної полiтики України через органи Державної служби зайнятості. В основі політики зайнятості лежить відмова вiд жорсткої регламентацiї форм i режимiв зайнятостi, вимушеної обов’язковостi праці; в суспільній сфері та сприяння розкриттю інтересів і потреб людини через вільний вибір будь-якої сфери суспільно корисної діяльності.
34.Визначити види безробіття.
Класифікаційною ознакою різних видів безробіття е соціально-економічні причини. За причинами виникнення вирізняються такі види безробіття:
— фрикційне;
— структурне;
— циклічне;
— сезонне;
— інституційне.
Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також з однієї місцевості в іншу. Виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце праці, дехто шукає нову роботу після звільнення, деякі тимчасово втратили сезонну роботу, а молодь уперше намагається знайти її.
Структурне безробіття є наслідком структурних зрушень в економіці — як у галузевій площині, так і в площині зміни форм власності.
Циклічне безробіття пов'язане з падінням економічного циклу.
Сезонне безробіття притаманне окремим галузям виробництва (сільське господарство, цукрова промисловість тощо).
Інституційне безробіття спричинюють правові норми, прийняті в країні, які негативно впливають на попит та пропозицію робочої сили (впровадження непродуманої податкової політики, надмірних соціальних виплат, гарантованого мінімуму заробітної плати).
У будь-якому з них можна виокремити й інші різновиди, що зумовлені спільною причиною їх виникнення. Кожний окремий вид безробіття потребує певних заходів щодо запобігання його розширенню. Саме в цьому і полягає практичний сенс диференціації безробіття за видами.