68. Особливості організації та діяльності комунальних підприємств

Крім житлового господарства, органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні підприємства комунального господарства, до яких відносяться:

- санітарно-технічні підприємства (водопостачання, каналізація, санітарна очищення);

- внутрішньоміський транспорт;

- підприємства комунального обслуговування (лазні, пральні, перукарні, готелі);

- підприємства комунальної енергетики (електро-, газо- і теплопостачання);

- зовнішній благоустрій (дорожнє господарство, вуличне освітлення, озеленення);

- підсобні промислові та ремонтні підприємства, які обслуговують потреби комунального господарства.

Склад комунального господарства на кожній території різний. Він залежить від кількості населення, особливостей господарського комплексу та інших специфічних умов (адміністративні центри, курортна місцевість, туризм тощо).

На початку 1990-х років основна частина комунальних підприємств належала до комунальної власності і лише незначна – до державної і колективної власності. На даний час у комунальному господарстві діють державні, державно-комунальні, акціонерні,

корпоративні, приватні підприємства.

Затрати комунальних підприємств складаються з прямих та накладних. До прямих відносять матеріали, заробітну плату, вартість електроенергії, палива, амортизацію основних засобів. До накладних затрат відносять затрати на управління і обслуговування

виробництва.

Виручка від реалізації в комунальному господарстві - основне джерело відшкодування експлуатаційних витрат. У прибуткових галузях коммунального господарства система тарифів за послуги диференційована залежно від категорії споживачів і якості послуг. Складовою відшкодування витрат є тарифи. Вони поділяються на такі групи:

- тарифи міського транспорту;

- тарифи санітарно-технічних підприємств (водопровід, каналізація, санітарне очищення). Ці тарифи диференційовані за споживачами;

- тарифи енергетичних підприємств диференційовані за споживачами і за цільовим призначенням;

- тарифи готелів, лазень, пральних та інших послуг населенню — диференційовані залежно від якості послуг.

Розрахунок виручки комунального підприємства проводиться шляхом множення тарифної ставки на запланований обсяг послуг. На різні види послуг розрахунок робиться окремо з кожної послуги.

Основні засоби в комунальному господарстві суттєво відрізняються від інших галузей. До їх складу відносять тротуари, мости, набережні та інші споруди. Структура основних засобів розрізняється залежно від галузі комунального господарства. У водопровідному, газовому господарствах, електропостачанні переважають передавальні споруди, в готельному і побутовому будівлі.

Фінансування капітальних вкладень у прибуткових галузях коммунального господарства здійснюється за рахунок амортизації, частини прибутку, довгострокових кредитів, коштів місцевих бюджетів; у неприбуткових – за рахунок бюджетних коштів.

До числа підприємств комунальної власності відносяться також транспортні підприємства. На транспортні підприємства покладені завдання з перевезення пасажирів.

При цьому обсяги перевезень поділяються на перевезення пасажирів, які сплачують за свій проїзд, і пасажирів, які користуються пільгами. Усі доходи й витрати транспортних підприємств планують. Окремо планують доходи від інших видів діяльності (доходи,

отримані від здачі в оренду власних приміщень, надходження від розміщення реклами на зупинках та рухомому складі).

Доход транспортних підприємств включає:

- доходи від платних перевезень;

- бюджетні дотації;

- доходи від інших видів діяльності.

Доходи від платних перевезень становлять до 95% сукупних доходів. Їх визначають шляхом множення кількості пасажирів, що планується перевезти, на ціну одного перевезення (тариф).

Перевезення пасажирів, яким надається пільга, здійснюється за рахунок бюджетних дотацій. Дотації визначаються множенням кількості безоплатних перевезень пасажирів на діючий тариф.

Доходи від інших видів діяльності планують, виходячи з досягнутого за попередній період рівня доходів з урахуванням змін, що відбудуться в плановому періоді.

Транспортні підприємства мають специфічні статті витрат, притаманні лише таким підприємствам, зокрема:

- для автотранспортних підприємств це витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які становлять майже 1/3;

- на підприємствах електротранспорту витрати на придбання електроенергії.

Ринкові умови господарювання потребують реформування підприємств комунальної власності. Його метою є створення ефективного ринкового механізму функціонування підприємств комунальної власності для підвищення рівня обслуговування

споживачів шляхом поступового запровадження економічно обгрунтованих цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на базі реальної вартості цих послуг з одночаснимреформуванням галузі.

Основні напрями реформування підприємств комунальної власності:

- поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середовища;

- удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством черезйого реструктуризацію та запровадження договірних відносин між споживачами івиробниками послуг із забезпеченням їх правового захисту;

- реформування системи інансування житлово-комунального господарства.

Завдання комунальної реформи полягає в:

- трансформації комунальної сфери на основі приватизації, використанняконцесійних механізмів та фінансової підтримки комунальної реформи з одночасноюдецентралізацією управління комунальною галуззю;

- установленні прийнятних для бізнесу і для населення тарифів, які були бекономічно обгрунтованими, відшкодовували витрати під-ємств, забезпечувалирозвиток та оновлення в житлово-комунальній сфері та враховували платоспроможність населення;

- забезпеченні фінансової самодостатності територіальних громад щодо виконання власних повноважень у цій сфері;

- запровадженні механізмів громадського контролю, зокрема за прозорістювстановлення тарифів і цін, у тому числі й на природний газ і електроенергію, татарифів на житлово-комунальні послуги;

- надання адресної допомоги тим, хто її потребує.

Реалізація комунальної реформи можлива за умов:

- упорядкування наданих пільг з оплати послуг та джерел їх фінансування;

- упровадження ресурсозберігаючих технологій з метою здешевлення вартості житлово-комунальних послуг та відповідного зниження тарифів;

- сприяння залученню інвестицій для розвитку організацій з обслуговування і ремонту об'єктів житлово-комунального господарства;

- реструктуризації заборгованості бюджетів усіх рівнів підприємствам житлово-комунального господарства з дотацій, пільг та субсидій за попередні роки;

- розвитку лізингу в сфері житлово-комунального господарства;

- запровадження диференційованої плати за утримання житла та надання послуг з урахуванням інженерного обладнання будинків.