4 Торійська упряжна

ЇЇ формування розпочато на прикінці 19 столиття і відбулося на кіному заводі «Торі» заснованій в 1856 році це складна багато породна помісь від схрещування місцевих кобил норфальськими хребцями,англо-тормандеськими,тракенецькими,чистокровними верховими.Затверджувана у 1950 році.Характеристика,витривалість,добра робото здатність та спокійний темперамент.В породі віділено три типи важкий –ТА,полегшеній-ТВ та основний –Т.

Пошірена в господарствах Рівненської та Волинської областей.

5 Новоолексадрівський ваговоз

У 19 ст у Бельгії до України почали завозити арденів спочатку їх розводили на приватних кінних заводах Когубея і Чоплиць.а Полтавщина,з 1872-1890 Деркульському,а на початку 90-х р Дібрівському кінному заводу.

Коні невеликі,широкотілі,міцної конструкції,з енергійним урівноваженим темпераментом,великою роботоспособністю.Дуже не перебірлива до кормів,здатність добре його засвоювати.

Плодючість кобили в умовах кінних заводів 85-90 лошат.

У них також добре виражена також мясні та молочні ознаки.

Молочна продуктивність чистопородних кобил ферми ВНД котерст станов. 2561кг,а також у кобили лукошні 3109л за 197 днів лактації

Елітне поголовя зосередження на Новоолександріевському,ДеркульськомуЛозівському та Ягільському кінних заводах та в 41 перепродукторі.

ПОРДИ ОВЕЦЬ

1 Асканійські чорноголові вівці

Науково-технічна рада Мінсільгосппроду України 1 березня 1996 р. затвердила акт державної апробації нового селекційного досягнення під назвою "асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною", який за комплексом господарськи корисних ознак і біологічних особливостей характеризується однотипністю і не має аналогів у світовій та вітчизняній практиці (акт апробації від 17 червня 1995 p.).

Автори селекційного досягнення: доктор с.-г. наук П. І. Польська, академік Л. К. Гребінь, Г. П. Калащук, кандидат с.-г. наук В. М. Туринський, Л. П. Шаламай та ін.

Асканійські чорноголові вівці міцної конституції, скороспілі з прекрасно вираженими м'ясними формами. Тулуб видовжений, бочковидний, груди широкі та глибокі, індекси масивності, збитості та м'ясності характерні для овець англійських м'ясних порід. Тварини високо технологічні: спокійної натури, легко стрижуться, барани комолі, у вівцематок добре виражений материнський інстинкт, а молока достатньо, щоб вигодувати двох ягнят.

Характерною особливістю є крупна величина (середня жива маса баранів — 122—136,8 кг, баранів-річняків — 72—83, вівцематок — 72—80 і ярок 60—66 кг) при середній багатоплідності 141,5% (максимальна 183,3%) і виході м'яса на вівцематку 78 кг, довгововновість (у баранів-плідників — 16—18 см, вівцематок — 13,7—14,4, молодняку у 14-місячному віці — 19—21 см) при високих коефіцієнтах вовновості (60—82 г/кг) і великих настригах у чистому волокні у середньому 4,5—5,3 кг (у баранів-плідників — 7,6—8,12, вівцематок — 4—4,87 кг) вирівняної, чітко звивистої, міцної (9,5—11,2 км розривної довжини) еластичної і шовковистої з люстровим блиском кросбредної вовни зниженої тонини (у баранів 37,5, маток — 35,2 мкм) з високою якістю жиропоту світлих відтінків (співвідношення жиру і солей поту у баранів-плідників становить 1:0,98). Маса тушок баранчиків становить при відлученні (4,5 місяця) 15—23 кг, у 9,5-місячному віці _ 24,4—25,8 кг, смакові якості м'яса високі.

Тварини добре пристосовані до місцевих умов, досить чутливі до високого рівня годівлі, ефективно використовують поживні речовини корму в продукцію, стійко передають нащадкам свої цінні ознаки.