- •1. Автобіографіям у журналістиці
- •2. Автор як персонаж публіцистичного твору.
- •3. Аналіз і синтез у журналістському творі
- •4. Аналітико-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •5. Архітектоніка журналістського втору.
- •6. Взаємодія змісту і форми в журналістському творі.
- •7. Деталь у журналістському творі
- •8. Діалогічні форми в журналістській творчості
- •9. Домисел і вимисел, їхні творчі методи
- •10. Естетичні проблеми журналістської творчості.(??????)
- •11. Жанр і проблема метафоричного, іронічного письма.
- •12. Жанри Віршованої Публіцистики
- •13. Жанровий арсенал літературно-мистецької критики
- •14. Журналістика в контексті з іншими видами творчої діяльності
- •15. Журналістика і художня література: продуктивно-творча інтеграція.
- •16. Журналістика як політико-комунікативна діяльність: мотиви і функції.
- •18. Журналістський пошук: особливості і жанрова специфіка.
- •19.Журналістський твір: зміст і форма, елементи і структура.
- •20. Журналістський текст як продукт професійного мовлення
- •21. Заголовчний комплекс. Вимоги до нього.
- •22. Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору
- •23. Змі у контексті громадської думки: формування і жанрові прийоми
- •24. Інтер’єр, пейзаж як елементи поетики журналістського твору.
- •25. Інформаційно-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •26. Іронія в журналістському творі.
- •27. Композиційні прийоми в журналістиці
- •28. Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру.
- •29. Конфлікт та його види у публіцистичному творі
- •30. Конфлікт як засіб розкриття характеру. Типи конфліктів.
- •31. Лексико-стилістичні та фразеологічні засоби мови, їх використання у журналістському творі.
- •32. Логіка і психологія доказів і переконань у журналістиці
- •33. Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою.
- •34. Методи і прийоми журналістської праці.
- •35. Методика роботи над текстом твору. Зачин і кінцівка.
- •37. Мовна характеристика героя і її роль у творі
- •38. Мовно-стилістичні ознаки журналістського тексту
- •39.Національний інформаційний простір: структура і потенціал.
- •40. Нові явища та тенденції підготовки рекламних матеріалів у пресі
- •42. Образ автора і авторське «я».
- •43.Образна структура журналістики.
- •44. Основні типи аргументації та узагальнень в журналістиці.
- •45.Особистість в журналістиці і особистість журналіста
- •46. Поет і газета. Художність і образність в журналістській творчості.
- •47.Поетика журналістського твору.
- •48. Політична кампанія в пресі: типи та етапи.
- •49. Політична кар’єра журналіста
- •50. Політичний портрет у пресі та його жанрові складові.
- •51. Портрет у журналістському творі
- •53. Преса і електорат: специфіка взаємовідносин
- •54. Проблемна ситуація в творчості журналіста.
- •55. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма.
- •56.Раціональне й емоційне, їх поєднання.
- •57. Реклама і інформація: спільне і відмінне. (джерела – Закони про рекламу та інф-цію)
- •58. Розслідувальна (адвокатська) журналістика
- •59. Роль засобів масової інформації в забезпеченні політичних прав і свобод громадян у демократичному суспільстві
- •60. Роль творчої уяви (фантазія), інтуїція
- •61. Свобода слова і цензура в Україні.
- •62. Свобода слова і професійна відповідальність журналіста.
- •3. Сумлінність і чесність. 4. Вірність загальнолюдським цінностям.
- •5. Професійна солідарність.
- •63. Сенсація у пресі та її різновиди.
- •64. Синтез документального й художнього в журналістському творі
- •65. Система жанрів журналістики
- •66. Соціологічні методи в діяльності змі.
- •67. Сучасна політична культура та мас-медіа
- •68. Сучасна українська портретистика.
- •69.Сюжет – конфлікт – характер. Параметри авторського «я».
- •70. Типізація і індивідуалізація в журналістиці.
- •71. Факт у природі і факт у журналістському творі.
- •72. Фактори ефективності впливу журналістського тексту.
- •73. Функціональні особливості діяльності інформаційних агентств: світовий і вітчизняний досвід.
- •74. Характер у журналістському творі
- •75.Художньо-публіцистичні жанри та їх різновиди.
14. Журналістика в контексті з іншими видами творчої діяльності
Журналістика поєднує або ігнорує культурні, політичні, економічні, національні, геополітичні, стратегічні, глобалізаційні та інші, з одного боку, параметри, з іншого — координати. Журналістика самореалізується через професійну діяльність, тобто з допомогою, по-перше, особистісно-індивідуального підходу, по-друге, організаційно-колективного моделювання. Іншими словами: журналістика —це поєднання творчих і продуктивних модуляторів, з допомогою яких твориться кінцевий продукт(інформаційний, аналітичний, масовоінформаційний, елітарний, друкований, періодичний, телевізійний, радіо тощо). За характером журналістська професійна діяльність може бути: а) інтегративно-об'єднувальною, б) стимуляційно-продуктивною, в) кризовою, г) провокативною, д) викривальною тощо.
Теорія журналістики, тобто принципи систематизації знань, термінологія, взаємодії законів функціонування журналістики як виду діяльності та журналістської науки, що вивчає цей вид діяльності, як і будь-яка інша теорія (наука), — не може бути вичерпною чи непроблемною. Багато що залежить від конкретних об'єкта і предмета дослідження, від кінцевої мети і проміжних завдань, навіть очікуваних результатів, підтвердження припущень та гіпотез. Успішний варіант пошуку й реалізації нових підходів і концепцій передбачає для дослідника не просто творче осмислення «літератури питання» й активне «просування» власної позиції в теорію (це називають також «теорією середнього рівня» або «робочою теорією»). Формулювання позиції цінне насамперед із погляду здатності конструювання власної теоретико-журналістської платформи, тобто того базису, який необхідний для переходу на вищий рівень осмислення науки, в т.ч й Генерування нових ідей (по-перше) і доведення їхньої функціональності та Генетичності, наприклад, у вигляді «оживлених» макетів та схем, тобто моделей (по-друге).
Журналістика як складна соціальна система — не просто суспільний, політичний, культурний, національний, державотворчий та державозміцнюючий, плюралістичний та демократично-ціннісний феномен, а насамперед соціокультурний адекват дійсності (з усіма вадами та досягненнями), який функціонує за правилами соціокультурної моделі.
Як і мова (система духовного життя людини і нації[134]), журналістика є теж/може бути ідеальною дійсністю, впорядкованою за певними законами, канонами і правилами, відповідати функціональній природі (духовної екзистенції, біеволюції, фазового самоототожнення, духовної апеляції, передавання та збереження Духу/інформації, мислення, спілкування/комунікування, моралі/етики, національної ідентифікації, пізнання та осягнення світу, волютативності, сенсорності/почуття). Журналістика, подібно до мови, є (у більшості історичних держав) і утверджується (у новосформованих країнах) як національний зображально-Гносеологічний адекват, включаючи, по-перше, онтологічне, по-друге, просторове, по-третє, часове членування дійсності, по-четверте, кількісне членування реальності, по-п'яте, ототожнення та диференціацію реалій у мові автора, по-шосте, статику та динаміку в мові автора/ЗМІ, по-сьоме, відображення причинно-наслідкових зв'язків і, по-восьме, категорії об'єктивності/суб'єктивності.
Наприклад, Радіожурналістика – це вид журналістської діяльності, що базується на використанні технічних засобів радіомовлення, а також сукупність радіопередач, які належать до галузі журналістики (не радіомистецтва), результат творчої діяльності радіожурналістів. Радіожурналістика має низку специфічних властивостей, які відрізняють її від інших видів журналістики. Саме в радіоефірі дуже важлива особистість радіоведучого та якості, якими він володіє. Ведучий на радіо – це уособлення і творчої групи програми, і певних ідей, і певного способу життя, мислення, світогляду. Для слухача ведучий радіопрограми – це узагальнений образ представників певного прошарку населення, вікової чи соціальної групи. Тому дуже важлива майстерність радіоведучого, його особистісні якості, професійні навички та життєвий досвід. Журналіст, не залежно в якій сфері він працює, має бути творчою креативною особистістю.