- •1. Автобіографіям у журналістиці
- •2. Автор як персонаж публіцистичного твору.
- •3. Аналіз і синтез у журналістському творі
- •4. Аналітико-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •5. Архітектоніка журналістського втору.
- •6. Взаємодія змісту і форми в журналістському творі.
- •7. Деталь у журналістському творі
- •8. Діалогічні форми в журналістській творчості
- •9. Домисел і вимисел, їхні творчі методи
- •10. Естетичні проблеми журналістської творчості.(??????)
- •11. Жанр і проблема метафоричного, іронічного письма.
- •12. Жанри Віршованої Публіцистики
- •13. Жанровий арсенал літературно-мистецької критики
- •14. Журналістика в контексті з іншими видами творчої діяльності
- •15. Журналістика і художня література: продуктивно-творча інтеграція.
- •16. Журналістика як політико-комунікативна діяльність: мотиви і функції.
- •18. Журналістський пошук: особливості і жанрова специфіка.
- •19.Журналістський твір: зміст і форма, елементи і структура.
- •20. Журналістський текст як продукт професійного мовлення
- •21. Заголовчний комплекс. Вимоги до нього.
- •22. Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору
- •23. Змі у контексті громадської думки: формування і жанрові прийоми
- •24. Інтер’єр, пейзаж як елементи поетики журналістського твору.
- •25. Інформаційно-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •26. Іронія в журналістському творі.
- •27. Композиційні прийоми в журналістиці
- •28. Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру.
- •29. Конфлікт та його види у публіцистичному творі
- •30. Конфлікт як засіб розкриття характеру. Типи конфліктів.
- •31. Лексико-стилістичні та фразеологічні засоби мови, їх використання у журналістському творі.
- •32. Логіка і психологія доказів і переконань у журналістиці
- •33. Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою.
- •34. Методи і прийоми журналістської праці.
- •35. Методика роботи над текстом твору. Зачин і кінцівка.
- •37. Мовна характеристика героя і її роль у творі
- •38. Мовно-стилістичні ознаки журналістського тексту
- •39.Національний інформаційний простір: структура і потенціал.
- •40. Нові явища та тенденції підготовки рекламних матеріалів у пресі
- •42. Образ автора і авторське «я».
- •43.Образна структура журналістики.
- •44. Основні типи аргументації та узагальнень в журналістиці.
- •45.Особистість в журналістиці і особистість журналіста
- •46. Поет і газета. Художність і образність в журналістській творчості.
- •47.Поетика журналістського твору.
- •48. Політична кампанія в пресі: типи та етапи.
- •49. Політична кар’єра журналіста
- •50. Політичний портрет у пресі та його жанрові складові.
- •51. Портрет у журналістському творі
- •53. Преса і електорат: специфіка взаємовідносин
- •54. Проблемна ситуація в творчості журналіста.
- •55. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма.
- •56.Раціональне й емоційне, їх поєднання.
- •57. Реклама і інформація: спільне і відмінне. (джерела – Закони про рекламу та інф-цію)
- •58. Розслідувальна (адвокатська) журналістика
- •59. Роль засобів масової інформації в забезпеченні політичних прав і свобод громадян у демократичному суспільстві
- •60. Роль творчої уяви (фантазія), інтуїція
- •61. Свобода слова і цензура в Україні.
- •62. Свобода слова і професійна відповідальність журналіста.
- •3. Сумлінність і чесність. 4. Вірність загальнолюдським цінностям.
- •5. Професійна солідарність.
- •63. Сенсація у пресі та її різновиди.
- •64. Синтез документального й художнього в журналістському творі
- •65. Система жанрів журналістики
- •66. Соціологічні методи в діяльності змі.
- •67. Сучасна політична культура та мас-медіа
- •68. Сучасна українська портретистика.
- •69.Сюжет – конфлікт – характер. Параметри авторського «я».
- •70. Типізація і індивідуалізація в журналістиці.
- •71. Факт у природі і факт у журналістському творі.
- •72. Фактори ефективності впливу журналістського тексту.
- •73. Функціональні особливості діяльності інформаційних агентств: світовий і вітчизняний досвід.
- •74. Характер у журналістському творі
- •75.Художньо-публіцистичні жанри та їх різновиди.
29. Конфлікт та його види у публіцистичному творі
У відображенні внутрішьно-психологічних конфліктів журналістика користується переважно зовнішнім жестом, описом вчинків чи ситуативних деталей. Майже неприйнятними тут є широко вживані в художній літературі з цієї метою прийоми внутрішнього монологу, невласне прямої мови, що дають можливість створити докладний, повноцінний внутрішній портрет героя. Журналістика, як легка артилерія, рідко вдається до таких складних способів передачі внутрішнього життя людини.
Публіцистичні конфлікти, як правило, не допускають однополюс-ності, є завжди двополюсними. Якщо в публіцистичному творі зображені негативні факти й картини дійсності, то рано чи пізно мусить з'явитися автор, який виступить із відкритим засудженням зображуваного. Своєрідність публіцистичного конфлікту — у коментуванні його автором-оповідачем, у недвозначному витлумаченні його. На відміну від художнього конфлікту, публіцистичний конфлікт має свого арбітра. Ним є автор.
У підсумку розгляду спільного й відмінного в художньому й публіцистичному типах мислення наведемо міркування про них російського письменника Андрія Белого. Відповідаючи в 1930 році на анкету збірника "Як ми пишемо", він висловився так:
"Оприявлення нових, непередбачених якостей і складає основу так званого "мислення образами", воно — квалітативне, а механічно-абстрактне мислення — квантитативне; у ньому сума двох отрут — отрута; у дійсночті — не отрута, а сіль. І в цій солі "сіль" відмінностей художньої прози від прози тільки публіциста.; як публіцист я мислю квантитативно, як митець — квалітатично"192. Для Андрія Белого це означало, що художня творчість не підпорядковується апріорним намірам та абстрактним прийомам, герої в художньому творі в певний момент "оживають" і живуть далі своїм самостійним життям. У публіцистиці цього не може статися, публіцист мусить реалізувати первісний задум у сукупності сюжету, конфлікту, героїв, ідей. Художня література наділена більшим узагальнюючим потенціалом, але публіцистика володіє більшою злободенністю, сміливістю, розташовує свою проблематику на ландшафті не естетичної, а суспільно-політичної проблематики.
к. у журнт творі- це відображення зазвичай документованих, реальних суперечностей життя. Завдання журналіста полягає в тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах,сформулювати практичну проблему, що потребує розвязання, вивчення, дослідження, обговорення. журналіст не вигадує суперечностей, він знаходить їх у реальному житті. і що швидше вони будуть зауважені, точніше і чесніше відтворені ЗМІ, то більша надія на розвязання й уникнення соціальних, економічних, політичних катаклізмів. у цьому прогностична, "лікувальна" функція мас-медіа.
Конфлікт у публіцистиці- головний засіб розкриття характеру, поняття бінарне. Вінг має відображати обєктивне соціальне протиріччя, динаміку суспільного рпоцесу і водночас є засобом відображення, художньо-публіцистичним прийомо у розкритті характеру.На відміну від художньої літератури, публіцистика освоює соціальний конфлікт не опосередковано, а прямо, фактично передаючи і аналізуючи протиріччя через призму особистості.Конфлікт у публіцистиці базується на соціальних факторах і несе в собі соцільну оцінку дійсності, тому і вибір самого конфлікту диктується насамперед соціальною дійсністю з динамікою її безперервних змін і протиріч. Навіть якщо у публіцистичному творі йдеться про індивідуально- психологісчний конфлікт, він все одно розглядається автором на рівні і в світлі соціальних теорій та уявлень з обовязковим оціночним знаком. Крім того, конфлікт у публіцістиці здатний прогнозувати тенденції власного розвитку: від локальноспонтанного до суспільного конфлікту-проблеми, з одного боку, самоконтруювання шляхом власного розвязання - з іншого.
Спостререження над природою конфлікту уможливлюють виділити його визначальні ознаки:
- форма соціально-політичного і ідейно-естетичного освоєння і осмислення протиріч дійсності
- соціально-політична детермінованість, заангажованість.
- співвідненсення з проблематикою, тематикою та ідейно-емоційною спрямованістю твору.
- оціночна характеристика публіциста.
Досілдеження багатоманітності конфлікту у публіцистиці дають можливість виділити як домінуючі в практиці такі їх типи: подієвий, проблемно-тематичний, конструктивно-технологічний
Виходячи з практики, матеріалу, яким оперує публіцист, можна умовно виділити узагальнені конфлікти типу "людина-проблема" і "факт-проблема". Перший у чистому вигляді проявляється у художгьо-публіцистичних жанрах, другий- в аналітично-публіцистичних. Ці конфлікти взаємоповязані, їх штучне розєднання неможливе, оскільки вони знаходяться в діалектичному взаємозвязку.)