- •Розділ 1 специфіка літературної критики. Її сучасний статус
- •1. 1. Визначення понять. Термінологія
- •1. 2. Психофізіологічні передумови
- •1. 3. Зв’язок з комунікативно-рецептивними процесами
- •1. 4. Естетичні виміри
- •1. 5. Структура
- •1. 6. Система жанрів
- •1. 7. Проблема критичного методу і критерії оцінки твору
- •1. 8. Герменевтика і критика
- •1. 9. Висновки для історії критики
- •Розділ 2 предмет і завдання історії літературної критики, вивчення у вузі та її значення
- •2. 1. Об’єкт і предмет літературної критики та історії літературної критики
- •2. 2. Джерела-об’єкти історії літературної критики
- •2. 3. Історія критики та історія літератури, їх взаємозв’язок і проблема вивчення у вищій школі
- •2. 4. Завдання курсу
- •2. 5. Значення вивчення історії літературної критики
- •2. 6. Періодизація української літературної критики
- •Розділ 3 передумови й особливості зародження літературної критики в україні протягом х– хviii століть
- •3. 1. Характер джерел, за якими вивчається проблема
- •3. 2. Витоки духовного критицизму. Міфологічні первні і християнські нашарування. Автохтонна культура і перекладна література. Літописання і форми критицизму
- •3. 3. Стимули розвитку усвідомленого естетичного критицизму: освіта, книгодрукування, полемічна література, поетика і риторика. Міжнаціональні і міждержавні взаємини. Російщення і полонізація України
- •3. 4. Остаточне самовизначення літературної критики. Закономірність і несинхронність цього процесу в національних культурах, його специфіка в Україні
- •Розділ 4 становлення української літературної критики в першій третині хiх століття (Дошевченківський період)
- •4. 1. Суспільні умови
- •4. 2. Періодика, її значення для становлення літературної критики
- •4. 3. Взаємодія і зміна літературних напрямів, їх вплив на критику. Значення творчості і. П. Котляревського. Роль фольклористики в активізації суспільного критицизму
- •4. 4. Перші спроби осмислення суті критики. Європейський контекст
- •Розділ 5 стан і функціонування української літературної критики в 40-х – 50-х роках хiх століття (Шевченківський період)
- •5. 1. Конкретно-історичне підґрунтя і вияви естетичної свідомості
- •5. 2. Українські альманахи і періодика 40-х років
- •5. 3. Літературно-критична діяльність м. Максимовича київського періоду
- •5. 4. Внесок харківської школи романтиків у розвиток української літературної критики. М. І. Костомаров як критик
- •5. 5. Творчість т. Шевченка як ферментуючий фактор критичної думки і переосмислення критеріїв оцінки художніх явищ
- •5. 6. Елементи літературно-критичних суджень у творчості членів «Руської трійці» після навчання в семінарії
- •5. 7. Початок літературно-критичної діяльності п. Куліша
- •Розділ 6 українська літературна критика 60-х років хiх століття
- •6. 1. Суспільно-політичні умови на східно- і західно- українських землях, культурний контекст
- •6. 2. Роль журналу «Основа» в утвердженні і розробці теоретичних засад української літературної критики
- •6. 3. Валуєвський циркуляр і зміна форм літературно-критичної діяльності українців. Західноукраїнська періодика і тяглість літературно-критичних традицій
- •6. 4. Форми та особливості літературно-критичної діяльності п. Куліша в 60-х роках
- •6. 5. Значення спадщини т. Шевченка для утвердження і розвитку української літературної критики
- •Розділ 7 літературно-критичний рух в україні 70-хроків хiх століття
- •7. 1. Роль освітніх закладів і громадських об’єднань в активізації літературної критики
- •7. 2. Галицька періодика і літературно-естетичні дискусії 1873–78 років, їх значення для критики
- •7. 3. Роль м. Драгоманова в розвитку літературної критики
- •7. 4. Особливості літературно-критичних виступів Івана Білика (і. Я. Рудченка)
- •7. 5. Початок літературно-критичної діяльності і. Франка
- •Розділ 8 стан літературної критики та її роль у суспільному житті україни 80–90-их років хiх століття
- •8. 1. Періодика 80–90-их рр. Хiх ст. Як стимул до розвитку літературної критики
- •8. 2. Особливості літературно-критичних виступів в. Горленка з проблем української культури
- •8. 3. Внесок у літературну критику г. Цеглинського
- •8.4.1. Основні тенденції літературно-критичної діяльності і. Франка 80–90-х років
- •8.4.2. Розробка теорії критики
- •8.4.3. Роль Івана Франка-критика в українсько-польських літературних взаєминах
- •8.5.1. Внесок Павла Грабовського в українську літературну критику
- •8.5.2. Борис Грінченко — критик
- •8.5.3. Значення творчості Михайла Коцюбинського для розвитку літературної критики в Україні
- •8.5.4. Характер літературного критицизму Лесі Українки
- •8.5.5. Місце Осипа Маковея в літературному житті України
- •8.5.6. Вплив творчості Василя Стефаника на оновлення літературної критики
- •8.5.7. Особливості літературно-критичної діяльності Василя Щурата
- •8. 6. Роль літературної критики в утвердженні престижу українства
- •Покажчик прізвищ
1. 5. Структура
Логіка, аналізуючи структуру оцінних суджень, виділяє ряд залежностей між їх компонентами, виявляє джерела помилок у їх побудові, оперуванні оцінками, виділяє умови істинності суджень.
Кожна оцінка, виражена мовою (засобами звичайної мови), складається з чотирьох компонентів: має свої суб’єкт, предмет, основу і характер. Під суб’єктом оцінкирозуміють особу (групу осіб), яка виражає, формулює оцінку, встановлює цінність якогось об’єкта.Предметом оцінки є те, на що спрямовані увага, зацікавленість суб’єкта.Основою оцінки є все, з погляду чого здійснюється оцінка (ідеали, ціннісні орієнтації, позиція, докази, які спонукають суб’єкта до схвалення, заперечення або вираження байдужості щодо якихось предметів). Засвоїм характером оцінкибувають абсолютні (виражають або позитивну, або негативну, або нульову цінність) і зіставні, порівняльні, що передають ступінь цінності однотипних предметів.
Аналіз структури та семантики оцінних міркувань (суджень) наштовхує на ряд проблем літературної критики. Першою умовою осмислення оцінки в критиці є встановлення суб’єкта оцінки: кому належить стаття й оцінки, виражені (пропаговані) в ній? Якщо знаємо зацікавлення цієї особи (критика), світоглядні засади, художні смаки та естетичний досвід критика, то легше конкретизувати його оцінки, зіставити їх з оцінюваним твором, збагнути міру суб’єктивності таких поцінувань, ступінь їх достовірності. Великої уваги і дисципліни думки вимагає предмет оцінки: чи то якийсь компонент цілісного твору, чи окремий твір письменника, чи якась тенденція літературного процесу певного періоду. Аналізуючи літературно-критичні оцінки (смакові стислі чи логічно розгорнуті), треба пильно стежити за тим, чого вони стосуються. У великих оглядових статтях ряд проміжних оцінок, що мають стосунок до тем, проблем, особливостей сюжету, персонажів, мови твору, зрештою, приводять до підсумкової остаточної оцінки, вираженої у формі естетичного судження — часто категоричного і безапеляційного. Щоб зрозуміти оцінку критика і збагнути міру її переконливості, треба простежити і відтворити шлях, що привів до оцінки, щоб стало явним усе те, що «знімається» естетичною оцінкою (основа, критерії, аналітично-інтерпретаційні процедури). Предметна визначеність, конкретна спрямованість критичних оцінок — одна з умов їхньої дійовості та істинності. Основа оцінок здебільшого формулюється критиком (у вступі до статті, або в середині тексту статті як мотивація оцінки), хоча й часто не називається, не виражається безпосередньо у статті. І все ж її треба взяти під увагу (з контексту творчості критика, з інших джерел), якщо хочемо конкретно спілкуватися з ним чи, більше того, — полемізувати.
Естетична оцінка, виражена в будь-якій формі літературним критиком, має своєю найближчою безпосередньою основою естетичне почуття, глибшим духовним підґрунтям — ідеали, світоглядні переконання, архетипні образи (взірці) — івиражається як логіко-понятійними засобами(насамперед літературознавчими термінами),так і з допомогою яскравих описів-аналогій, зіставлення твору з іншими творами, з оцінками інших критиків, читачів. Отже, на такій широкій, динамічній основі естетична оцінка стає загальнозначимою, хоча ця загальнозначимість проявляється як інваріянтне ядро, осердя численних індивідуально-неповторних сприйнять та інтерпретацій.
Загальнозначимість естетичної оцінки досвідченого літературного критика не зводиться до понятійно-термінологічної форми естетичного судження. Логічність критичної праці виявляється крізь структуру, яка складається і з логічних суджень у формі понять-термінів, і з образних описів, і з цитованих уривків художніх текстів, і з даних, запозичених у конкретних наук, і з темпо-ритму інтонованої фрази. Йдеться вже про своєрідний дискурс літературної критики взагалі та окремого критика зокрема.