- •1. Визначення масової комунікації
- •2. Професіональна масова комунікація.
- •4. Поняття про масову свідомість.
- •5.Міжнародна й вітчизняна наукова думка про масову комунікацію.
- •6. Глобальний розвиток систем масової комунікації
- •7. Конгломерація та концентрація як види трансформації систем масової комунікації.
- •8. Розвиток світової медіаіндустрії і виникнення медіаімперій в умовах глобалізації.
- •9. Роль держави в розвитку масовокомунікаційних процесів.
- •11. Комунікаційна мета та соціальна ситуація як чинники спілкування.
- •12. Роль смислу в організації процесу масового спілкування.
- •13. Визначення терміну маса
- •14. Психологічний механізм масифікації
- •15. Етапи формування маси.
- •16. Маси і соціальні групи. Види мас.
- •17. Ознаки маси.
- •18. Зібрана публіка
- •19. Роль настроїв у формуванні маси.
- •20. Суспільна (громадська) думка як форма масової свідомості.
- •21. Комуніканти як фактор масового спілкування.
- •22.Типи комунікантів у масовій комунікації.
- •23.Масовий вплив та його різновиди
- •24. Маніпуляційний вплив.
- •25 . Концептуальні засади масого впливу.
- •26. Професійні засади масовокомунікаційного впливу.
- •27. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
- •28. Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “четверта влада”.
- •29) Історія науки про масову комунікацію
- •30) Теорії масової комунікації.
- •31. Моделі масової комунікації
- •32. Напрями і методи досліджень масової комунікації
14. Психологічний механізм масифікації
Усі інститути й засоби масової дії мають сугестивний компонент. Сугестія може бути спрямованою на зло і на добро, бути гіпертрофованою і зведеною нанівець. Протидія прямій, гіпертрофованій сугестії залежить від сили індивідуалізації свідомості. Сильній особистості потрібна плюралістична система ЗМК як сугестивних інститутів, щоб протистояти масифікації ж себе. Але й плюралістична система не є запорукою уникнення сугестії. Весь секрет у “добровільному” виборі собі сугестора, що зумовлено збігом поглядів, позицій, потреб тощо. Як пише Д. В. Ольшанський: “Найбільш дивне полягає в тому, що нас ніхто не примушує робити це. Як кажуть, “добровільно і з піснею” ми щоразу віддаємося тій масовій людині, яка… постійно прокидається в нас” . Так відбувається тому, що спрацьовує природний психологічний механізм масифікації, який закладено в нас і суть якого полягає в необхідності ідентифікації себе з іншими для нормального існування в соціумі. Ця ідентифікація полягає в знаходженні спільного для всіх у собі.
Таким чином, “з піснею і добровільно” піддаємося сугестивній дії ЗМК, якою б плюралістичною системою ці засоби не були і яким би правом вільного вибору ми не володіли.
Причини масифікації особистості. Причиною того, що люди піддаються масифікації, є їхня психологія, в якій домінують дві протилежні тенденції: тенденція до індивідуалізації та тенденція до інфляції особистості.
Інфляція особистості проявляється в намаганні розчинитися в масовій культурі.
Основною причиною втягування людини в масу є її психологічна готовність стати частинкою маси і без впливу масифікатора. Маса впливає на людину, змінюючи її свідомість і поведінку.
На думку З. Фрейда, який цитує Ле Бона, є три причини масифікації. Перша. Індивід у масі отримує почуття незбагненної потужності, якому він може віддатися, чого не зробить сам на сам, стримуючи себе. В анонімній і безвідповідальній масі почуття відповідальності щезає. Друга. Людина в масі вільно піддається зараженню, запалюванню, під упливом чого легко відмовляється від власних інтересів на користь масовим. Третя. Здатність людини у масі легко піддаватися навіюванню. При цьому повністю губиться свідома особистість, воля і здатність відрізнятися відсутні, всі почуття і думки орієнтовані в напрямку, заданому кимось.
“На наш погляд,— пише Д. В. Ольшанський,— в історії людства ніколи б не виникало ніяких мас, якби індивіди самі не мали особливої потреби об’єднуватися в такі маси. Тільки власні, внутрішні потреби людини народжують особливий мотив — об’єднання з собі подібними заради самозбереження, досягнення якогось зиску або внутрішнього стану…” Внутрішніми станами є “насамперед емоційно-афективні стани (до того ж як позитивні, так і негативні), для регуляції яких людині треба бути у масі. Як правило, така потреба має неусвідомлюваний характер…” І далі: “В основі виникнення маси лежать індивідуальні потреби в ідентифікації себе з великою кількістю людей для регуляції своїх емоційних станів.