- •1. Визначення масової комунікації
- •2. Професіональна масова комунікація.
- •4. Поняття про масову свідомість.
- •5.Міжнародна й вітчизняна наукова думка про масову комунікацію.
- •6. Глобальний розвиток систем масової комунікації
- •7. Конгломерація та концентрація як види трансформації систем масової комунікації.
- •8. Розвиток світової медіаіндустрії і виникнення медіаімперій в умовах глобалізації.
- •9. Роль держави в розвитку масовокомунікаційних процесів.
- •11. Комунікаційна мета та соціальна ситуація як чинники спілкування.
- •12. Роль смислу в організації процесу масового спілкування.
- •13. Визначення терміну маса
- •14. Психологічний механізм масифікації
- •15. Етапи формування маси.
- •16. Маси і соціальні групи. Види мас.
- •17. Ознаки маси.
- •18. Зібрана публіка
- •19. Роль настроїв у формуванні маси.
- •20. Суспільна (громадська) думка як форма масової свідомості.
- •21. Комуніканти як фактор масового спілкування.
- •22.Типи комунікантів у масовій комунікації.
- •23.Масовий вплив та його різновиди
- •24. Маніпуляційний вплив.
- •25 . Концептуальні засади масого впливу.
- •26. Професійні засади масовокомунікаційного впливу.
- •27. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
- •28. Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “четверта влада”.
- •29) Історія науки про масову комунікацію
- •30) Теорії масової комунікації.
- •31. Моделі масової комунікації
- •32. Напрями і методи досліджень масової комунікації
31. Моделі масової комунікації
Основою будь-якої теорії є концептуальна модель явища. Власне, теорія — це і є розлога експліцитна концептуальна модель. Поява найпростішої мо-делі досліджуваного явища є завжди основою для потенційної теорії. Через те моделей завжди більше, ніж теорій.
На думку Д. Макквейла, можна виділити чотири типи моделей, які, по су-ті, репрезентують аспекти комунікативного процесу, частково його фази: моделі трансмісії (А), моделі ритуалу (Б), моделі привернення уваги (В) і моделі рецепції (Г).
Модель комунікації як трансмісії
Ця модель виражає одновекторну суть комунікативного процесу:
Відправник передача одержувач Комунікативний процес розглядається як процес передачі інформації.
Модель всесильно!' пропаганди, або модель Чакотіна (ТсЬакпогіпе)
На підставі особистого досвіду заняття гітлерівською пропагандою німець-кий емігрант у Франції Серж Чакотін представив психологічну модель проведення масової пропаганди Людські рефлекси Смисли масової пропаганди Пропагавдист Одержувач
Модель контактування, або модель Якобсона. Включає шість важли-вих чинників спілкування:
Роман Якобсон (1960) виділяє шість функцій комунікації: емотивну (вираження свого “я”), референтну (денотативну) (виділення об’єкта мовлення), конативну (інтенсивну) (вплив на адресата), поетичну (виділення форми повідомлення), металінгвістичну (пов’язану з виходом за межі бесіди у сферу коду, мови), фатичну (підтри-мання контакту, коли важлива не тема розмови, а те, щоб контакт не перер-вався).
Модель Левіна, або топологічна модель (модель комунікації як при-пливу інформації).
Левін виходив з того, що в різних соціальних ситуаціях приплив інформації є завжди нерівномірним та неповним. Приплив інформації регулюється бар’єрами (Левін називав їх воротами). У ролі таких бар’єрів виступають певні люди або інституції, які одну інформацію затримують, іншу пропускають. У масовій комунікації такими особами є редактори, видавці, засновники тощо.
Модель двоступеневого припливу інформації та думки, або модель Каца — Лазарсфельда. На цій моделі (1955) розмежовуються два процеси: процес передачі (інформації, а також поглядів, думок, оцінок) і процес упли-ву на позиції та свідомість інших людей.
Соціологічна модель, або модель Рилеїв.
Велику роль відіграє первинна група, яка впливає на по-чуття, думки, позиції, поведінку відправника твору. Отримувач твору теж залежний від своєї первинної групи.
Відбувається, власне, міжгрупове багатовекторне спілкування.
Модель селекції, або модель Вестлея—Макліна.
Вестлей і Маклін (1957) на своїй моделі комунікації, що належить до трансмісійного виду моделей, додали істотну характеристику — це наявність професіонального комунікатора (медійної інституції) (С), який опосередковує процес спілку-вання.
Модель мозаїчної культури, або модель Молеса.
Абрагама Молес створив модель (1967), в основу якої поклав тезу, що сучасна культура є цілісні-стю неупорядкованою, має мозаїчну структуру з елементами різної вартості. Така культура є продуктом функціонування ЗМК
Суспільно-культурна модель, або модель Тудора.
Англійський науко-вець А. Тудор (1970) вказав на подвійну зумовленість процесу спілкування: з одного боку, зумовленість суспільною структурою, з другого — культурою.
Модель експресивна, або ритуальна.
До цієї групи належить модель Джеймса Карея (1975). Комунікація, на його думку, має бути виражена в таких категоріях: участь, товариськість, братерство, спільна віра.
Ритуальна комунікація має головну суспільну функцію уніфікування й підтримання єдності групи. її символи використовуються в рекламі й полі-тичній пропаганді, релігії, мистецтві, публічних церемоніях. Комунікатив-ний процес на ритуальній моделі спілкування являє собою акт об’єднання людей в одну групу або підтримання такої єдності.
Модель розголосу: комунікація як демонстрація й привернення уваги.
Модель демонстрації й привернення уваги відповідає інтересам особливо тих комунікатів, які вбачають у ЗМК предмет розваги. Акцент при цьому ро-биться не так на зміст повідомлень, як на їх доступність, демонстративність тощо.
Модель рецепції (сприймання): кодування й декодування ви-словлювання.
Основою моделей рецепції є уявлення про процес спілкування як фазовий процес, що складається з актів кодування повідомлення та його декодування.
Модель кубиків. До моделей рецепції належить так звана модель куби-ків: відправлені комунікантом елементи (кубики) змісту дозволяють реципі-єнтові складати з них свою конструкцію твору.
Модель хвилі, або модель НІІВ.
Зворотна реакція — реакція, яку мае отримувати комунікатор та ана-лізувати її з метою удосконалення процесу комунікації.
Синтетична модель, або модель Ґобана-Класа
Польський учений, ко-муніколог, автор підручника “Засоби масової комунікації й масова комуні-кація” Томаш Ґобан-Клас (1978) запропонував синтетичну модель масової комунікації.
Кожна модель відрізняється одна від одної складністю відтворення яви-ща, відображає його в певному аспекті. Жодна з розглянутих моделей не є повним відображенням процесу комунікації.
Ґобан-Клас запропонував складну модель масової комунікації, яка, на його думку, схоплює більше сторін явища, ніж окремі моделі, що були запро-поновані іншими вченими. Синтетична модель зводить в одне ціле комуніка-тивний процес, його структуру й систему складників процесу, чинники, що впливають на комунікативний процес. Безперечно, ця модель є більш всео-хопною, ніж аналізовані вище, але без сумніву можна сказати, що й графічна модель Ґобана-Класа не є тим засобом, який повною мірою відтворив явище масової комунікації.