Пломбувальні матеріали

Якщо врахувати, що в нашій країні протягом року накладається приблизно 15 млн. пломб, то тривалість збереження пломб здобуває найважливіше значення для оцінки якості стоматологічної допомоги взагалі. Не зайве нагадати, що збільшення терміну служби пломби на 50% підвищить коефіцієнт корисної праці в два рази, що рівносильно збільшенню кількості лікарів на тисячу фахівців.

Тим часом, відсоток руйнування і випадання пломб, і повторних відвідувань пацієнтів у зв'язку з цим, усе ще дуже великий. Однієї з ведучих причин незадовільного стану пломб і частого їхнього випадання є нерідко невисока якість застосовуваних пломбувальних матеріалів, неправильний підбір матеріалу в кожному конкретному випадку, нарешті, порушення технології готування і застосування матеріалу.

Тому що при герметичному закритті порожнини, з одного боку, мова йде про внесення стороннього матеріалу у тверду субстанцію зуба і про його вплив на тверді і м'які тканини зуба і пародонт, а також всього організму, а з іншого боку - про відновлення форми, кольору і функції втраченої твердої субстанції, до пломбувальних матеріалів повинні пред'являтися підвищені вимоги.

От головні з них:

- біоінертність, тобто нешкідливість для дентину, пульпи, пародонта і всього організму в цілому;

- функціональна цінність, тобто збереження фізичної стабільності форми і хімічного опору;

- естетичні властивості — аналогічні живому зубу, прозорість і природність.

Можна привести 9 критеріїв, що визначають вибір пломбувального матеріалу:

1) нешкідливість для зуба, пародонта, а також для всього організму (не можна забувати, що будь-яка порожнина в зубі в біологічному змісті є раною

в дентині);

2) достатня міцність, що забезпечує стійкість пломби під дією жувальних навантажень; невисокий абразивний знос, тобто міцність пломби повинна бути максимально наближена до тканин зуба;

3) стабільність кольору й об’єму, тобто пломба не повинна давати усадку і розширюватися;

4) опірність до дії слини і їжі, тобто пломба не повинна розчинятися в порожнині рота;

5) гарна адаптація до стінок порожнини зуба і висока адгезія (здатність зв'язування матеріалу з твердими тканинами необхідна для забезпечення оптимальної герметичності пломби);

6) незначна теплопровідність;

7) кольоростійкість;

8) простота обробки і внесення в порожнину зуба;

9) можливість видалення без ушкодження зуба,

В даний час немає такого пломбувального матеріалу, що відповідавби всім цим вимогам.

Основні характеристики пломбувальних матеріалів

1. Адгезія — (прилипання) — це зв'язок між різнорідними поверхнями зокрема, зчеплення пломбувального матеріалу з тканинами зуба.

2. Дезінтеграція — (руйнування цілого) — це процес, що виникає під впливом розчинника. Стійкість пломби до розчинення в ротовій рідині дозволяє зберегти не тільки об’єм, але і масу пломби.

3. Життєздатність формувальної маси — це час, що дозволяє лікарю-стоматологу ввести пломбувальну масу в каріозну порожнину, притерти до стінок, дна, сформувати відсутню частину зуба, він повинен бути оптимальним, не прискорювати і не затягувати процес художньої

реставрації зуба.

4. Стиранність — (втрата маси пломби) — це важливий показник довговічності пломби, виражається у втраті маси зразка до його площі, що контактує з абразивним контролем.

5. Коефіцієнт теплового розширення пломбувального матеріалу — це процес, що спостерігається в пломбувальному тесті в період полімеризації й у пломбі у відповідь на термічні подразники. Він повинний бути близький до коефіцієнта теплового розширення тканин зуба, тому що саме від теплового розширення залежить надійність і довговічність пломби і цілісність емалі зуба.

6. Крайове прилягання — (наближеність пломбувального матеріалу до стінок каріозної порожнини) — це стан, що залежить від величини усадки пломбувального матеріалу, коефіцієнта термічного розширення й адгезії до тканин зуба. Найкращим крайовим приляганям володіють композитні пломбувальні матеріали.

7. Оптимальна густота замісу пломби (замішування пломбувального матеріалу згідноі інструкції фірми-виробника) впливає на механічну міцність, хімічну стійкість і терміни служби пломби.

8. Межа міцності пломби — (опір до зламу, на стиск) — це характеристика, що дозволяє визначити можливості пломби протистояти навантаженню, визначає термін служби реставрованого зуба як органу.

9. Усадка — (зменшення в об’ємі) — це стан, що спостерігається при затвердінні пломби за рахунок хімічних і фізико-хімічних процесів, що протікають при структуруванні пломби. При великій усадці пломбувального матеріалу утвориться зазор між стінками і пломбою, що може привести до рецидиву карієсу.

В залежності від основних властивостей і призначення всі пломбувальні матеріали можна розділити на 5 груп (М.М. Гернер та співав. 1984)

1. Тимчасові пломбувальні матеріали для тимчасового закриття порожнини в зубі під час лікування неускладненого та ускладненого карієсу.

2. Матеріали для прокладок (лікувальні, ізолюючі, ізолюючі лаки)

3. Постійні пломбувальні матеріали для відновлення анатомічної форми та функції зуба (цементи, амальгама, композити).

4. Пломбувальні матеріали для заповнення кореневих каналів зубів.

5. Стоматологічні герметики

І. Пломбувальні матеріали для тимчасових пломб

Це матеріали, що застосовуються стоматологом у випадку, коли по клінічних показаннях недоцільно чи неможливо в один сеанс закінчити лікування карієсу і його ускладнень.

Тимчасові матеріали застосовуються також для ізоляції лікарських прокладок, залишених на дні каріозної порожнини, у пульповій камері чи на устях кореневих каналів. А також як прокладки для постійної пломби.

Вимоги, пропоновані до тимчасових пломбувальних матеріалів, дуже великі: вони повинні бути пластичними, легко вводитися і виводитися з каріозної порожнини, не інактивувати лікарські речовини, бути досить міцними і індиферентними до пульпи зуба і СОПР, не розчинятися в ротовій рідині і забезпечувати герметичне закриття дефекту на необхідний термін, але не менш 3 доби. Цим вимогам тією чи іншою мірою відповідають матеріали, застосовувані для тимчасових пломб.

Замішуються тимчасові пломбувальні матеріали на шорсткуватій поверхні скла металевим чи пластмасовим шпателем. У каріозну порожнину матеріали вводяться однією порцією, пригладжуються ватяним тампоном, не конденсуються.

1. Штучний дентин (цинк-сульфатний цемент) — це порошок білого кольору, що складає з 24 % сірчанокислого цинку, 66 % окису цинку, 10 % каоліну. Замішується на дистильованій воді до консистенції сметани. При постановці тимчасової пломби потрібно ретельно висушити каріозну порожнину, тому що в присутності ротової рідини матеріал не затвердіває. Термін служби цієї пломби 1-3 доби.

2. Дентин-паста. Складається зі штучного дентину, ароматичних речовин і гліцерино-вазелінової основи. Матеріал має гарну адгезію, здатний затвердівати у вологому середовищі, при температурі порожнини рота, протягом 8-10 годин. Термін служби цієї пломби 7-10 доби.

3. Віноксол. Складається з порошку і рідини, зберігаються окремо. Порошок білого кольору, містить 89 % окису цинку, 5 % сульфату кальцію, 6 % карбонату кальцію. Рідина — полістирол (5 %) у гваяколі (95 %). Матеріал має гарну адгезію, не подразнює пульпу зуба. Має достатню механічну міцність, що дозволяє продовжити термін служби пломби до 6 місяців.

4. Цинк-евгенольний цемент (ЦЕЦ). Складається з окису цинку і евгенолу, зберігаються окремо. Готується ЦЕЦ перед застосуванням, замішується на шорсткуватій поверхні скла до консистенції пасти. Тужавіння матеріалу настає у вологому середовищі, при температурі порожнини рота, протягом 8-12 годин. ЦЕЦ здобув велику популярність у практиці дитячої терапевтичної стоматології, використовується як лікувальна прокладка при лікуванні глибокого карієсу і пульпіту біологічним методом, для пломбування кореневих каналів і тимчасового пломбування зубів. Даний пломбувальний матеріал володіє легким седативним і знеболюючим діями, вираженими антисептичними і регенераторними властивостями.

5. Полікарбоксилатний цемент (ПКЦ). Складається з окремо збереженого порошку (окис цинку) і рідини (37 % водяний розчин поліакрилової кислоти). Це сучасний пломбувальний матеріал, що був винайдений як альтернатива фосфат-цементу. ПКЦ здатний забезпечити хімічний зв'язок із тканинами зуба, утворити міцне зчеплення між різнорідними поверхнями. Матеріал має високу біологічну сумісність із тканинами зуба, непроникний для кислот і мономерів, що виділяються при затвердінні пломби. Призначений не тільки для тимчасового пломбування зубів у дітей, але і пломбування кореневих каналів. Також ПКЦ використовують для фіксації ортопедичних конструкцій і реставрації молочних зубів. Однак низька механічна міцність і слабка хімічна стійкість не дозволяє використовувати ПКЦ для реставрації постійних зубів.