19.2. Якість як фактор конкурентоспроможності продукції

Якість продукції – це сукупність властивостей, що обумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Вона фіксується на конкретний період часу і змінюється з появою більш прогресивної технології.

За вихідну характеристику якості промислової продукції прийнята її властивість.

Властивість продукції – це об'єктивна особливість виробів, що виявляється при їх створенні, експлуатації чи споживанні.

Кожен конкретний вид виробів має безліч різних властивостей, їх сукупність дозволяє відрізнити його від іншої продукції.

Усі властивості продукції можна розділити на прості та складні. Прикладом складної властивості є надійність виробу. Вона обумовлюється такими властивостями, як довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність і збереженість.

Якісна чи кількісна характеристика будь-яких властивостей чи стану виробів називається ознакою продукції.

Варто відрізняти поняття якості продукції від поняття її технічного стану. Поняття технічного рівня товарів за змістом вужче від поняття якості, тому що охоплює сукупність тільки техніко-експлуатаційних характеристик.

Технічний рівень продукції – відносна характеристика якості продукції, заснована на порівнювані значень показників, якіхарактеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими значеннями (ДСТ 15467-79).

Якість продукції є найважливішою економічною категорію, яка тісно пов'язана зі споживчою вартістю. Якщо споживча вартість – це корисність товару взагалі, то якість продукції – це ступінь прояву споживчої вартості в конкретних умовах її використання. Якість не тільки нерозривна пов'язана зі споживчою вартістю, але і невіддільна від неї, однак нетотожна їй. Якість характеризує одну чи одночасно кілька властивостей споживчої вартості, пов'язаних із задоволенням суспільної потреби. Споживча вартість є більш широким поняттям і охоплює всю сукупність властивостей, у тому числі і незв'язаних із задоволенням тієї чи іншої потреби. Якість характеризує ступінь суспільної корисності споживчої вартості, міру придатності для задоволення конкретної потреби.

Значення підвищення якості продукції необхідно розглядати як на макро-, так і на мікрорівні.

Підвищення якості продукції на макрорівні дає можливість:

підвищити ефективність суспільного виробництва;

здійснити на практиці прискорення НТП;

підвищити добробут населення, тому що з поліпшенням якості продукції збільшується реальна заробітна плата;

заощадити матеріальні та фінансові ресурси;

підвищити престиж держави.

За рахунок досягнення високої та стабільної якості продукції напідприємстві можливо:

збільшити обсяг реалізації, прибуток від реалізації продукції;

забезпечити конкурентоспроможність продукції;

підвищити імідж підприємства;

знизити ризик банкрутства і забезпечити стійке фінансовестановище підприємства.

Кількісна характеристика однієї чи декількох властивостей продукції, що складають її якість, розглядається стосовно до певних умов її створення, експлуатації чи споживання і називається показником якості продукції.

За способом вираження показники продукції можуть бути натуральними (метри, кілометри), відносними (відсотки, коефіцієнти, бали, індекси), а також вартісні.

За стадією визначення – прогнозовані, проектні, нормативні, фактичні.

Оцінка якості припускає визначення її абсолютного, відносного, перспективного й оптимального рівня.

Абсолютний рівень якості визначається шляхом розрахунку конкретних показників, що характеризують даний продукт, без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних товарів.

Відносний рівень якості розраховується шляхом порівняння абсолютних рівнів якості по продукту, що випускається фірмою, з аналогічними продуктами, які випускаються іншими фірмами, чи базовим продуктом, що випускається даною фірмою.

Перспективний рівень якості продукції відбиває пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, а також ураховує перспективи розвитку споживчих переваг.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

Залежно від кількості властивостей, що характеризуються, показники якості поділяються на:

одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

комплексні, за допомогою яких виміряється група властивостей виробу;

узагальнюючі, що характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники за властивостями умовно поділяють на такі групи:

Показники застосування характеризують пристосованість виробів до використання та сферу використання.

Показники надійності – довговічність, безвідмовність, збереженість і ремонтопридатність.

Ергономічні показники враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки.

Показники технологічності характеризують ефективність конструкції машин і технології їхнього виготовлення.

Показники естетичності характеризують виразність, відповідність стилю, моді, оригінальність, естетичність упаковки.

Показники стандартизації й уніфікації відображають ступінь використання у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей і вузлів.

Економічні показники відображають витрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробів.

Показники транспортабельності характеризують можливість транспортування продукції без ушкоджень.

Патентно-правові показники свідчать про патентну чистоту, патентний захист, а також можливості безперешкодної реалізації продукції на світовому ринку.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на здоров'я споживача або навколишнє середовище.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Відповідно до цих показників продукцію підрозділяють на сорт, марку, клас.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але і загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система узагальнюючих показників, основними серед яких є: коефіцієнт оновлення асортименту продукції; частка сертифікованої продукції; частка експортованої продукції; обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під чассезонного розпродажу; частка виробничого браку; питома вага продукції, на яку отримані рекламації.

Методи оцінки показників якості продукції підрозділяються на двігрупи:

І. Залежно від способу одержання інформації.

1. Вимірювальний метод припускає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

2. Реєстраційний метод заснований на спостереженні, реєстрації та підрахунку кількості предметів, випадків. Можуть визначаться такі показники, як безвідмовність, патентно-правові, стандартизація, уніфікація.

3. Органолептичний метод припускає аналіз сприйняття органами почуттів людини споживчих властивостей товару. Точність і вірогідність знайдених значень залежать від кваліфікації, навичок і здібностей осіб, що їх визначають.

4. Обчислювальний метод ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей. В основному використовується при визначенні показників якості нових товарів.

ІІ. Залежно від джерел одержання інформації.

1. Традиційний – оцінка якості продукції у спеціалізованих підрозділах.

2. Експертний реалізується групою фахівців, наприклад дизайнерів, дегустаторів, частіше використовується для оцінки естетичних показників якості.

3. Соціальний – ґрунтується на визначенні якості продукції на основі сприйняття споживачів.

Управління якістю – це дії, здійснювані при створенні, експлуатації, споживанні продукції, з метою встановлення необхідного рівня її якості.

На якість продукції впливає багато факторів, і всі їх необхідно враховувати при вирішенні проблеми підвищення якості продукції на підприємстві, тобто вирішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу.