конспект логика

41

нові поняття /множини/. Логічні операції дещо аналогічні арифметичним.

Операція "додавання". Вона полягає в об"єднанні двох або кількох класів /множин/ в один клас. Одержане нове поняття становить суму тих,

які об"єднувались. Наприклад, "робітники", "селяни", "інтелігенція", "кооператори" в сумі становлять поняття "трудящі ". Тут можуть бути три випадки, залежно від понять різного обсягу, перехресних і підпорядкованих /р'ис.2/.

"Множення" понять означає знаходження загальних елементів множини, що відповідають поняттям, котрі помножуються. Воно має три варіанті відповідно до перехрещування, підпорядкування і нульового понять.

С

А В

А В

А В

А-флора, В-фауна	А-шахiсти	А-нацiя
С-органiчний свiт	В- студенти	В-українська
Рис. 2	нацiя

Якщо помножити поняття "письменник" і "вчений", то спільним е деякі письменники-вчені і деякі вчені-письменники. Вони знаходяться; у

відношенні перехрещення. У підпорядкуванні знаходяться поняття "люди

розумової праці"							і "учителі".		При множенні понять "пролетарій і
"капіталіст" одержуємо нульове поняття /рис.'З/.
А			В				А В	А	В

А-письменник	А-люди розу-	А-пролетарiй
В-вчений	мової працi	В-капiталiст
В-учителi

Рис. З

Операція "віднімання", або заперечення, має місце тоді, коли із поняття

41

42

А утворюємо нове, заперечне поняття не-А , обсяг якого, доданий до обсягу поняття А становить множину тієї області предметів про яку міркуємо /рис. 4/.

	А - ссавці,
А не А	не- А - не ссавці
	Разом - хребетні.

Рис. 4

Операція обмеження понять означає перехід від поняття більшого обсягу до поняття меншого обсягу. Границею його може бути одиничне поняття.

Письменник - радянський письменник - видатний радянський письмен-

М.О.Шолохов.

Операція узагальнення є зворотною до операції обмеження; вона означає перехід від поняття меншого обсягу до поняття більшого обсягу.

Якшо обмеження відбувається шляхом додавання істотних видових ознак,

то узагальнення - перехід від видового до родового - шляхом відкидання від змісту даного видового поняття його видоутворюючої ознаки.

Границею узагальнення е категорії. У філософському розумінні - це гранично загальні поняття, котрі відображають найістотніші закономірні зв'язки і відношення реальної дійсності.

Письменник - людина розумової праці - людина. Якщо продовжити таке узагальнення, то далі матимемо: жива істота - жива матерія - матерія.

Обмеження і узагальнення понять здебільшого стосуються видових i

родових понять. Два поняття знаходяться у відношенні роду і виду, коли всі ознаки першого /роду/ входять до змісту другого /виду/, але не навпаки,

тобто не всі ознаки другого /виду/ входять до змісту первого /роду/.

Трикутник - рід, його види прямокутні, гострокутні і тупо-кутні.

Операції над поняттями широко застосовуються в науці,управ-лiннi

юриспруденції, на практиці. Вони мають важливе пізнавальне значення,

допомагають утверджувати нові поняття, встановлювати характер співвідношень між ними.

Поділ понять. Операція поділу понять має відносну самостійність, що пов"язано з її складністю і значимістю. Поділ поняття є ло-гічна операція,

за допомогою якої розкривається обсяг поняття і яка в свою чергу ділиться на складові частини. Родове поняття поділяється на співпiдпорядковані видові. Поділ понять здійснюється за певною ознакою, що зветься основою

42

43

поділу. Наприклад, трикутники поділяються за ознакою величини кута

(тупокутні, прямокутні, гострокутні) або за ознакою величини сторони

(рівносторонні, різносторонні та рівнобедрені).

Існують чіткі правила поділу: а/ поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг поділеного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів тих частин, на які воно поділено; б/ проводиться за однією основою; в/ члени поділу повинні виключати один одного; г/ поділ повинен бути поступовим,

безперервним; д/ здійснюється за істотною ознакою. Порушення цих правил призводить до логічних помилок.

Варто бачити відмінність між поділом поняття та простим мисленим розчленуванням предмета. Результатом поділу є одержання нових множин,

які зберігають характеристику предмета в цілому в його основних ознаках,

а результатом розчленування є окремі складові елементи /частини/

предмета. Поняття "завод" ділиться на "машинобудівний завод", "верста-

тобудівний" тощо, а в розчленуванні одержуємо частини заводу - ливарний цех, деревообробний цех, відділ енергетики тощо.

У науці і повсякденному житті велике значення має такий вид поділу понять, як класифікація. Це розподіл предметів на групи /класи/ на основі істотної схожості між ними. Використовується наукова та штучна класифікація. Наукова здійснюється за найістотнішими і найдоцільнішими властивостями чи ознаками. Вона іноді називається природною.

Визначними прикладами наукової класифікації є розташування хімічних елементів у таблиці Д.І.Менделєєва, різновидність форм суспільної свідомості, систематизація рослин і тварин.

Штучна класифікація базується на довільно взятій ознаці, котра має певне практичне значення. Вона дещо умовна. К.Ліней - шведський натураліст - намагався класифікувати рослин за випадковою зовнішньою ознакою - кількістю тичинок і способом їх прикріплення у квітці. Вона себе не виправдала і привела до наукового підходу. Існує допоміжна класифікація як різновид штучної. Прикладом її е складання списків груп людей за алфавітом, розподіл за віком чи національністю.

Якщо здійснюється поділ поняття на два суперечливі: А і не-А, то такий поділ зветься дихотомічним, тобто двочленним. Речовини діляться на органічні та неорганічні, суспільство буває класове і безкласове.

Двочленний поділ досить зручний, хоч не скрізь може використовуватись.

Населення Землі можна поділити на європейців і неєвропейців, африканців

43

44

, неафри-канців і т.д. Але, наприклад, недоцільно ділити жито чи пшени-

цю на якісь суперечливі поняття.

У кожній науці не можна обійтись без застосування різноманітних форм поділу понять. Вивчаючи ту чи іншу науку, визначаються її предмет,

складові частини, розділи, класифікуються численні поняття.

Класифікуємо соціальні революції, війни, історичні періоди, природні зони, фігури, тіла. Жодний предмет вивчення в школі чи вузі не обходиться без поділу і класифікації понять.

3.6 Визначення понять.

Кожна наука також не обходиться без визначення понять. Визначен- /definito- дефініція/ поняття а логічною операцією, за допомогою якої розкривається зміст поняття або встановлюється значення терміна /слова/.

Визначення є реальні та номiнальнi. В реальних визначеннях відмічаються істотні ознаки предметів, а в номінальних роз"яснюється новий термін. "Філософія - наука про найбільш загальні закони розвитку світу". Це реальне визначення. Якщо пояснюється, що термін "філософія"

походить від грецьких слів "філео" - люблю і "софія" - мудрість і т.д., то це-буде номі-нальне визначення.

Визначення бувають також явні та неявні. Явними визначен-нями є ті,

в яких визначуване відоме поняття, а рід і видові ознаки потрібно встановити. Неявне визначення має місце тоді, коли предмет визначається не безпосередньо, а з'ясовується через контекст. Наприклад, слово

"трикутник" означає геометричну фігуру з трьома сторонами і трьома кутами. Існують інші форми визначень. Серед них особливо виділяються генетичні визначення та визначення через найближчий рід і видову відмін-

ність.

Найпоширеніший спосіб визначення - через найближчий рід і видову відінність. Це явне визначення. Як уже згадувалось, в ньому знаходимо найближчий рід щодо визначуваного поняття і відмінні ознаки, які належать тільки даному предмету /виду/ і яких немає у всіх інших предметах /видах/, що входить до цієї множини. Прикладом може бути визначення барометра. Барометр - метеорологічний прилад для вимірювання атмосферного тиску. Метеорологічний прилад - рід, барометр

- вид, вимірювання атмосферного тиску - видова відмінність.

44

45

Різновидністю визначення через найближчий рід і видову відміннiсть є генетичне визначення. В ньому видова відмінність вказує спосіб утворення або походження /генезис/ предмета. Така відмінність належить тільки визначуваному предмету. "Коло є крива замкнута лінія, утворена рухом точки В відрізка прямої АВ навколо нерухомої точки А".

Дати визначення поняття - одне з великих завдань. При вивченні будь-

якої науки,одне з центральних місць займає праця над основними,

опорними поняттями і законами, формування умінь не лише виділити головне, а й дати йому визначення, встановити зв"язки, відношення між предметами, закономірності розвитку конкретних предметів і явищ.

Важливо не допустити помилок, хибних визначень. Цьому сприяють відповіднi правила.

Основні правила визначення понять.

І. Визначення повинно бути співмірним, тобто визначуване й визначаюче поняття повинні бути рівнозначними. Помилка трапляється при порушенні закону тотожності. Тоді визначення буде або надто широким, або надто вузьким. "Кінь - хребетна тварина із роду ссавців".

Визначення широке, яке не дає змоги виділити коня серед інших тварин. "Продуктивні сили - це знаряддя праці i люди". Визначення вузьке, не розкриває змісту цього поняття.

2. Визначення не повинно допускати "порочного кола", тавтології,

тобто визначаюче не можна розкривати через визначуване: "Істина є істинне відбиття дійсності".

3.Визначення повинно бути чітким, ясним, звільненим від двозначності і метафоричних засобів /"Скрипка - цариця оркестру"/.

4.Визначення, як правило, не повинно бути заперечним, а ствердним

/"Собакевич - це не Плюшкін"/.

Застосовуються також прийоми, подібні до визначення понять,

це:опис, характеристика, пояснення, порівняння тощо.

Отже, поняття, яке потрібно розуміти діалектично, це є:

думка, яка відображає об"єкт з його головними ознаками, зв'язками і відношеннями;

система знань про предмет у цілому;

певна абстракція, яка збігається з уявленнями про об"єкт пізнання, а

тому є джерелом нового поняття;

результат емпіричного пізнання, яке містить у собі відповідну

45

46

інформацію про об"єкт дійсності;

жива копія, образ, адекватне відображення предмета.

Контрольні завдання і запитання запитання І. Назвіть істотні ознаки понять: "студент", "кооперація", "школа",

"ягода", "держава".

2.Визначити обсяг і зміст понять: "нація", "клас", "місто", "столиця", "робітник-новатор", "планета Сонячної системи".

3.Проведіть обмеження і узагальнення таких понять:"наука", "історія", "педагогіка", "людина", "істота", "Михайло", "робітник", "суспільно-

економічна формація".

4 Визначити відношення між поняттями: а/ кам"яний будинок,

триповерховий будинок, недобудований будинок, одноповерховий будинок; б/ педагогічний інститут, історичний факультет; в/ населений пункт, столиця УРСР; г/ школярі, студенти,спорсмени; д/ депутат.

народний депутат, орденоносець; е/ федерація, унiтарна держава,

конфедерація.

5. Зобразити графічно /колами Ейлера/ відношення між такими поняттями: а/ А селянинк, В хлібороб, С механізатор; б/ А офі-цер, В

капітан, С учасник Великої Вітчизняної війни; в/ люди, письменники.

Лауреати Нобелiвської премiї; г/ студенти, спортсмени, футболісти.

6. Встановити правильність узагальнення і обмеження таких понять: а/

сільськогосподарська техніка - машина - трактор - комбайн; б/ король - цар

- імператор - Юлій Цезар; в/ гіпотенуза - найбільша сторона прямокутного трикутника; г/ студент - молода людина - особа.

7. Назвіть ряд понять, кожне з яких висловлюється кількома словами.

Написати 2-3 слова, які означають одне і те ж понят-тя. Як розуміти поняття "етика" як синомім, сектор - як омо-нім?

8.Відшукати родові ознаку, видову відмінність, атрибутивну або випадкову ознаку у таких поняттях: а/ куб - паралелепіпед, у якого всі грані квадрати; б/ держава - політична надбудова для управління населенням країни і забезпечення класового панування.

9.Відмітити правильні і неправильні означення наведених понять. У

чому їх невірність?

Дати їм вірну дефініцію.

Слово не птах: вилетить, не піймаєш. Логіка є наука про мислення.

Миття - спосіб існування живого білка. Капіталізм - суспільний лад, який

46

47

грунтується на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманої праці. Жанр - стійка форма художнього твору. Рука - орган і продукт праці. Печінка - важливий внутрішній орган лютодського тіла.

Село ~ населений пункт сільськогосподарського виробництва. Учитель -

людина розумової праці. Матерія - об"ективна реальність.

10. Підібрати поняття, відношення між якими відповідають схемам:

А	В		А С В А С В
а	С	в	б

11. Уявіть собі непрохідні екваторіальні джунглі. Величезні дерева стоять, мов давні фортеці, повітряні містки із спле-тених ліан, подібні до багатожильного кабеля, з"єднують вершини дерев-хмарочосів. У зелені трав ростуть різноманітні гриби, квіти з різким ароматом. На гілках деяких дерев бачимо рослини-паразити. Вони, наче сіткою, поступово охоплюють весь стовбур дерева, душать його, поки воно не засохне. Вгорі перелітають дивовижної краси птахи. Іноді карколомно стрибають мавпи.

Проаналізуйте логічно це коротке оповідання, назвіть його поняття,

визначіть їх ознаки і прийоми утворення.

І2. До яких видів слід віднести такі поняття: лікар, командир, ліс,

сузір"я, сила, батько, вітчизна, П.Г.Тичина, круглий квадрат, русалка,

дисциплінованість, безвідповідальність, вчений, консолідація.

13. Дайте інтерпретацію таких визначень: а/ О.П.Довженко - Гомер XX

століття; б/ фантастика - реальності сестра; в/ парадигма - зразок; г/

ейфоризм - хворобливий стан здоров"я; д/ монархія - влада царя.

14.Визначити, яка порушена вимога щодо визначення понять у такому положенні: "Отже, ми починаємо з заяви, що вартість товарів визначається вартістю праці, а кінчаємо заявою, що вартість праці визначається вартістю товарів ... і не приходимо ні до якого висновку" /К.Маркс/.

15.У яких випадках думка, що відображає наявність властивостей предмета, може бути істинною або хибною?

16.Виявіть своє ставлення /думку/ до таких висловлювань та встановіть їх логічну форму щодо поділу понять:

Есть три разряда эгоистов: эгоисты, которые сами живут и жить дают другим; эгоистгы, которые сами живут и не дают жить другим; наконец,

47

48

эгоисты, которые и сами не живут, и другим не дают" /И.С.Тургенев/.

Л.М.Толстой ділив людей вищого "петербурзького світу" на:

І/ багатих і знатних;, 2/ багатих, але незнатних; З/ знатних, але небагатих; 4/ небагатих і незнатних.

48

49

Розділ 4. СУДЖЕННЯ.

ПЛАН:

4.1Загальна характеристика суджень

4.2Класифікація суджень

4.3Відношення між судженнями

4.4Складні судження

4.1 Загальна характеристика суджень.

Другою, більш складною, порівняно до поняття основною формою мислення є судження. Воно відрізняється від поняття тим, що відтворює предмет здебільшого не в статиці, а в динаміці. Саме тому Ф.Енгельс оцінював судження як рух думки. У формі суджень знаходять своє виявлення знання про взаємозв"язок предметів з їхніми ознаками та відношеннями між ними.

Судження - це форма мислення, яка стверджує або заперечує існування предметів, зв"язки між ними, наявність або відсутність тих чи інших ознак чи відношень у предметах. Особливістю судження є те, що воно розкриває сутність предмета, рухає і розвиває думку про нього. Воно надає людській думці певної завершувальної форми, може бути істинним або хибним.

Судження "Київ - столиця України" - істинне, бо стверджує ознаку

/столиця/, котра стосується Києва. Судження "Дніпро взимку не замерзає" - хибне, тому що запе-речує ознаку /замерзання/, яка належить предмету -

річці Дніпро.

Відомо, що кожне судження має логічний підмет S, зв"язку /копулу/,

логічний присудок P і квантор. Якщо судження відбиває неодмінну належність або неналежність властивості предмета, то воно називається атрибутивним. Атрибут розгля-дається як невід"ємна властивість або істотна ознака предмета. Конституція - основний закон держави. Тут Р -

основний закон держави є істотною ознакою S - Конституції. Окрему різновидність атрибутивних, як іноді вважають, становлять категоричні судження. В них ствержується або заперечується безумовна належність РдоS : "Всі метали - електропровiднi".

Вивчаючи судження, слід пам"ятати, що кожне судження щось стверджує або заперечує відносно предметів і явищ, їх властивостей,

зв'язків і відношень. За змістом судження виражає зв"язок між суб"єктом - S і предикатом Р через ствердження і заперечення, а за значенням виражає

49

50

істинність або хибність. Це дає змогу порівнювати різні за змістом судження, класифікувати їх за якістю (стверджувальні і заперечні), за обсягом (загальні, часткові і одиничні), за характером зв"язку (умовні,

розділові і категоричні), за ступенем сутності або модальності (можливості

- проблематичні, дійсності - асeрторичні та необхідності – аподиктичні).

Стверджувальна або заперечна форма судження зветься його якістю.

Відображення в судженні того чи іншого певного кола предметів зветься його обсягом або кількістю. Якщо якість відображає наявність або від-

сутність тієї чи іншої ознаки предмета, який досліджується, то кількість відноситься цо окремих предметів, їх груп /множин/ чи класів. У судженні фіксується, що дана ознака властива одному предмету певного класу чи всім його предметам.

Варто уяснити співвідношення між судженням і реченням. Воно аналогiчне до співвідношення між словом і поняттям. Мислення і мова не тотожні. Мислення - активний процес відображення об"ективного світу в голові людини у формі понять, суджень і умовиводів; це - духовна.

теоретична діяльність людини, в процесі якої виділяються певні сторони і властивості об"екта, визначаються відношення з метою встановлення закономірностей, одержання нових знань. Мова - звукова матеріальна оболонка мислення, яке в свою чергу розвивається на базі мовного матеріалу. Виступаючи засобом формування людської думки, мова концентрує результати мислення. Через це не може бути повного збігу між реченням і судженням. Справа в тому, що одному судженню може відповідати кілька речень. Крім того, можлива ситуація, в якій одне і те ж речення може бути істинним або хибним. Істинність судження не залежить від речення, а визначається реальністю матеріальних об"ектів, зв"язків і відношень між ними.

Будь-яке речення - одиниця мови, яка відбиває різні думки. Судження -

це розумовий акт, що відбиває відношення людини до об"єктивної дійсності, її явищ чи предметів. Як форма відображення реальності,

судження бувають різноманітними. Насамперед, прості та складні. Якщо просте судження виражається простим, то складне - складним реченням.

Існують також судження з відношеннями. За їх допомогою встановлюють відношення між предметами: "Інститут більший, ніж факультет", "Ельбрус вищий Монблана".

В окремих трактатах з логіки вважається, що судження можуть

50