2.7. Побудова лінії заданого нахилу

При камеральному трасуванні лінійних інженерних споруд на топографічних картах та планах між заданими кінцевими точками А і В проводять лінію заданого нахилу (рис.2.4) в такій послідовності:

1. За існуючими нормативними технічними документами встановлюють допустимий граничний нахил траси і_гр.

2. По топографічному плану визначають висоту перерізу рельєфу h (1.9). Висота перерізу рельєфу h додатково вказується в зарамковому оформленні.

3. Із формули (1.11) визначають величину закладення d_гр. між суміжними горизонталями

. (2.9)

4. По лінійному масштабу згідно масштабу карти або плану в розхил вимірювача (циркуля) беремо величину закладення d_гр(рис.2.4).

5. Від початкової точки в напрямку траси розхилом d_гр дугою перетинаємо суміжну горизонталь і отримуємо точкуа.З точкиатак само розхиломd_гротримуємо точкуb. Далі отримуємо точкусі т.д.

6. Якщо між суміжними горизонталями закладення більше d_гр, то це оначає, що ухил місцевості менший від граничного. Тому лінію траси проводять найкоротшим шляхом в напрямку кінцевої точки В. На рис.2.4 таким шляхом з’єднані точки d і В.

7. З’єднавши послідовно ці точки прямими лініями, отримуємо ламану лінію траси заданого нахилу, що не перевищує граничне значення і_гр.

Зауваження. Між точками А і В можна намітити декілька варіантів траси. Шляхом техніко-економічного їх порівняння вибирають найбільш оптимальний.

Рис.2.4 Схема побудови лінії заданого ухилу

Завдання 14. На топографічному плані (рис.1.11) між точками А і Б провести лінію заданого нахилу, коли і_гр  … (і_гр задається викладачем).

2.8. Побудова профілю місцевості по горизонталях

Проектування лінійних споруд виконують на профілі місцевості. Профіль – це слід перетину рельєфу місцевості вертикальною площиною виражений на папері в горизонтальному і вертикальному масштабах (рис.2.5).

а

б

Рис.2.5 Побудова профілю місцевості за заданим напрямком АВ

Побудова профілю виконується в такій послідовності:

1. На карті або плані (рис.2.5,а) початкову точку А та кінцеву точку В з’єднують прямою лінією.

2. На лінії АВ намічають точки перетину горизонталей 1,3,4,5,7, 8, 9, 10 та точки перетину характерних ліній вододілу 2, 9 та водозбору 6.

3. На міліметровому папері будують графи віддалей і висот (рис.2.5,б). В графу віддалі розхилом циркуля переносять з плану відрізки А-1, 1-2, ..., 10-В. За допомогою лінійного масштаба плану визначають їх довжину і виписують в кожному інтервалі. Горизонтальний масштаб профілю М_Г, як правило, співпадає з масштабом плану або карти.

4. На плані (карті) по горизонталях визначають висоти точок А, 1, ..., В і їх позначки виписують в графу “Висоти точок”.

5. Вибирають вертикальний масштаб висот точок М_В в 10 або 20 разів крупніше горизонтального, оскільки коливання висот точок місцевості завжди значно менше довжини траси. На рис.2.5 відповідно маємо М_Г = 1:10000; М_В = 1:500 М_Г/М_В = 20.

6. Вибирають висоту умовного горизонту Н_Г такою, щоб у вертикальному масштабі вона була на 4-8 см нижче найменшої позначки точки рельєфа

Н_Г = Н_min – (48) см  М_В.

Отримане значення позначки Н_Г заокруглюють до найближчої метрової поділки. На рис.2.5 Н_Г = 130 м.

7. Розписують шкалу висот згідно вибраного вертикального масштабу через 1 см. Ціна поділки h_п вертикального масштабу дорівнює

h_п = 1 см М_В = 1 см 500 = 500 см = 5 м.

Відповідно поділки шкали висоти набувають значення 130, 135, 140, 145, 150.

8. Від лінії умовного горизонту у точках А, 1, 2, ..., В будують перпендикуляри і на них відкладають висоти точок згідно шкали висот вертикального масштабу. Отримують точки А, 1, ..., 10, В.

9. Точки А, 1, ..., 10, В з’єднують прямими відрізками. Отримана ламана лінія і буде характеризувати профіль місцевості.

Завдання 15. Використовуючи топографічній план масштабу 1:10 000 (рис.1.12), побудувати профіль місцевості по лінії АБ.