2. Вибір варіанту, рекомендації до виконання і вимоги до оформлення робіт

Розрахунково-графічні роботи складаються із завдань, які виконуються згідно встановленому викладачем переліку.

Варіанти завдань являють собою ряд послідовних двозначних чисел від 00 до 99. Для кожного студента номер варіанта призначається викладачем особисто.

Умова завдання складається із загальної для всіх варіантів текстової частини, а також персональної частини - рисунка (перша цифра варіанта) і числових або додаткових умов (друга цифра варіанта). Відповідно до цього, завдання містять 10 рисунків (схем) і таблиці з 10-ма рядками числових значень вихідних параметрів і додаткових умов. Користуючись цими даними й отриманим від викладача варіантом завдань, студент вибирає умови своїх задач самостійно. Так, наприклад, варіант завдання 47 відповідає рисунку з номером 4 і рядку даних з номером 7; або варіант 08 – рисунку з номером 0 і рядку даних з номером 8.

Перед виконанням кожного завдання треба вивчити теоретичний матеріал, що рекомендується посиланнями, а також уважно прочитати методичні вказівки до розв’язування задачі. Приклад виконання завдання показує й пояснює спосіб його розв’язування. Він також може розглядатися як зразок оформлення роботи.

На обкладинці всієї роботи вказуються назва вищого навчального закладу, учбової кафедри, найменування навчальної дисципліни, група, прізвище студента, прізвище викладача, а також варіант і перелік завдань, що входять до РГР.

Завдання виконуються на аркушах формату А4 з однієї сторони листа. Кожне наступне завдання починається з нової сторінки.

Виконане завдання повинне містити наступні обов’язкові компоненти.

1. Назва завдання.

2. Текстова умова задачі, рисунок, коротка умова (що дано, що треба визначити). Рисунки виконуються з урахуванням конкретного варіанта (з позначенням кутів, сил, тіл і т.д., що відповідають даному варіантові , зайві компоненти – не показувати).

3. Слово «Розв'язування», після чого викладається розв'язок задачі з використанням усіх необхідних креслень і математичних розрахунків. Креслення повинні бути акуратними і зрозумілими. Обов'язковими є короткі текстові пояснення й посилання на теореми, які були використані при розв'язуванні.

4. Слово «Відповідь», після чого додаються чисельні значення знайдених величин та необхідний коментар.

Роботи, що не відповідають приведеним вимогам, не перевіряються й повертаються для переоформлення.

Перевірені роботи повертаються студентові для виправлення помилок і підготовки до захисту (співбесіди з викладачем).

Робота вважається зарахованою, якщо вона здобула позитивну рецензію і була захищена студентом в очній співбесіді.

3. Динаміка Основні поняття

Динаміка– це розділ теоретичної механіки, в якому вивчається механічний рух матеріальних об’єктів з урахуванням механічної взаємодії між ними.

Основна задача динаміки:

• встановити зв’язок між силовими (сили, моменти сил), інерційними (маса, моменти інерції), геометричними (довжини, кути, радіуси) і кінематичними (час, положення, швидкості, прискорення) характеристиками матеріального об’єкту, тобто скласти динамічне рівняння руху.

Об'єктомвивчення динаміки може бути матеріальна точка, тверде тіло, система матеріальних точок або система твердих тіл (механічні системи).

Матеріальна точка– вагома точка (тіло), формою та розміром якої нехтують.

Механічна система – це сукупність матеріальних точок (тіл),в якій положення або рух кожної залежить від положення або руху інших.

Маса – міра інертності матеріальної точки або тіла при поступальному русі.

Осьовий момент інерції тіла– скалярна величина, що дорівнює сумі добутків мас точок тіла на квадрати їх відстаней до осі.

В'язі– це обмеження, накладені на координати, швидкості та прискорення точок механічної системи, записані у виді математичних рівнянь. Рівняння в’язі можуть залежати від часу.

Ідеальні в’язі – це в’язі, робота реакцій яких на будь-якому можливому переміщені механічної системи (тіла або точки) дорівнює нулю.

Стаціонарна в’язь– в’язь, рівняння якої не залежить від часу.

Геометрична в’язь– в’язь, яка обмежує тільки координати точок.

Можливе переміщення точки (тіла)– це уявне, нескінченно-мале переміщення, що дозволяється накладеними на точку (тіло) в’язями в даний момент часу.

Числом ступенів вільності механічної системиназивають число незалежних її можливих переміщень.

Узагальненими координатами називається сукупність незалежних між собою параметрів, які однозначно визначають положення об’єкту в просторі і кількість яких збігається з числом ступенів вільності.