15. Гідрогеологічні умови та особливості формування езпв у конусах виносу.

Конуси виносу формуються в результаті накопичення алю­віально-пролювіальних осадків, які виносяться гірськими річками на передгірні рівнини, у міжгірні та внутрішньогірні западини. На пе­редгірних рівнинах і у великих міжгірних западинах конуси виносу окремих річок унаслідок злиття утворюють передгірні шлейфи.

У рельєфі конуси виносу являють собою нахилені рівнини, поверхня яких знижується в напрямку від гір до рівнини і від центральних час­тин конусів до периферичних, утворюючи так звані міжконусні зни­ження в передгірних шлейфах. У цих же напрямках відбувається за­кономірне погіршення фільтраційних властивостей водовмісних порід (від тисяч до сотень квадратних метрів за добу) за рахунок зміни більш грубоуламкових валунно-галькових відкладів піщано-гравійно-галько­вими та піщано-сутлинистими з одночасним збільшенням піщаних і глинистих фракцій заповнювача. Такі закономірності мінливості філь­траційних властивостей призводять до природної обмеженості родо­вищ площею з високими фільтраційними властивостями водовмісних порід, з одного боку, і до гідрохімічної в плані зональності - з іншого. У конусах виносу, як правило, виділяються зона поглинання поверхне­вого стоку, зона транзиту і зона виклинювання підземних вод, а також зона внутрішнього занурення поверхневого стоку. У зоні поглинання, приуроченій до головної частини конуса виносу, алювіально-про­лювіальні відклади складені потужними (до декількох сотень метрів) гравійно-гальковими відкладами. Це - основна область живлення під­земних вод за рахунок поглинання річкового стоку і значно меншою мірою інфільтрації атмосферних опадів і припливу з корінних порід гірського обрамлення. При віддаленні від гір відбувається різке змен­шення живлення підземних вод і заміщення гравійно-галькових від­кладів пісками, суглинками та глинами і розчленування єдиного водо­носного горизонту на декілька поверхово розташованих горизонтів.

До зони транзиту приурочені потужні безнапірні потоки підземних вод з витратами в декілька кубометрів за секунду і гідравлічними на­хилами до 0,02-0,005. У зоні транзиту змінюється і глибина залягання підземних вод від 50-100 м і більше в головній частині й до виходу на поверхню в зоні заміщення галечників менш водопроникними від­кладами - у зоні виклинювання підземного стоку. У цій зоні відбува­ється розвантаження підземних вод численними джерелами, сумар­ний дебіт яких обчислюється часто декількома кубометрами за секун­ду, а також шляхом випарування з поверхні ґрунтових вод. Сумарний об'єм випарування може не лише бути порівняний із джерельним розвантаженням, але й перевищувати його.

Нижче зони виклинювання розріз водовмісних порід являє собою перешарування піщаних і суглинистих пластів, живлення підземних вод в яких відбувається частково за рахунок припливу з власне конуса виносу і поглинання поверхневих вод, утворених у результаті викли­нювання водоносних горизонтів або зрошення. До площі родовищ ко­нусів виносу ця зона практично не входить, але має враховуватися при розрахунках балансу підземних вод.

Родовища в конусах виносу поділяються на два характерних під­типи: ІІІ-А у конусах виносу передгірних шлейфів і ІІІ-Б у конусах виносу внутрішньогірних западин.

Для першого підтипу характерна класична, описана Вище, гідро­динамічна зональність і чітка геологічна обмеженість лише з боку гір­ського обрамлення.

У другому підтипі формуються так звані підрізані конуси виносу, у яких периферійна частина відсутня або практично не виражена, уна­слідок чого тут відсутні площі водовмісних порід з низькими фільтра­ційними властивостями. Западини з усіх сторін обмежені скельними слабопроникними і глинистими породами гірського обрамлення. Зони розвантаження локалізовані й приурочені до нижнього за напрямком нахилу рельєфу і потоку підземних вод замиканню западин. Ширина зони виклинювання підземних вод на родовищах підтипу ІІІ-А може досягати декількох кілометрів. Унаслідок цього частка розвантаження випаруванням на родовищах підтипу ІІІ-Б практично відсутня.

Таким чином, родовища підтипу Ш-Б, зберігаючи всі особливості будови водовмісних товщ і формування динамічних запасів підзем­них вод, що властиве для конусів виносу, за особливостями планових меж продуктивних водоносних горизонтів подібні до родовищ в об­межених за площею структурах.

Гідрохімічні умови цих родовищ зазвичай сприятливі, однак захи­щеність від забруднення слабка. Експлуатація підземних вод конусів виносу призводить до зникнення джерел, зменшення випарування.

Основними джерелами формування ЕЗПВ на родовищах у конусах виносу є природні динамічні запаси. У багатьох випадках за своєю ємністю конуси виносу - це величезні підземні водосховища, за інте­нсивної експлуатації яких у меженний період можна значно збільши­ти водовідбір.