30. Фактори зменшення впливу відбору підземних вод на величину річкового стоку.

Необхідно визначити перспективи загального використання водних ресурсів даного регіону та зробити прогноз, який буде показувати вплив на екологію.

Вважається що близько 90% відбору води із експлуатаційної свердловини буде надходити із річки ( як із основного джерела живлення). Велике значення у даному випадку має віддаль свердловини від річки. Але може статися й так що вплив свердловини буде мінімальний: 1) при відкачці із водоносного горизонту знижується рівень води і та частка її, яка йде на випарування у природних умовах, при порушених умовах піде на насичення горизонту. 2) При роботі свердловини ми також працюємо із динамічними та ємнісними запасами. І не всі ресурси будуть відібрані із водоносного горизонту при водовідборі. 3) біля 80% відібраної води, може повертатися до річки у вигляді скидів.

31 Основні принципи і методи оцінки експлуатаційних запасів підземних вод при штучному підживленні.

Штучне підживлення (ШП) – спеціальні інженерно-технічні заходи для здіснення додаткового живлення підземних вод. ШП збільшує витрату водозабірних споруд і забезпечує тривалу безперебійну їх експлуатацію.

Основне завдання оцінки є прогноз продуктивності споруд при заданому зниженні рівня підземних вод з урахуванням взаємодії водозабірних споруд із спорудами ШППВ. Застосовуються для оцінки гідродинамічні методи (математичне моделювання і аналітичні методи). Рідше гідравлічні методи і методи гідрогеологічних аналогів.

Гідравлічний метод застосовується для переоцінки експлуатаційних запасів діючих водозабірних споруд. Встановлюють вплив інфільтраційних споруд на дебіт і рівень підземних вод.

Метод гідрогеологічних аналогів: за повної аналогії використовуються лінійний і площинний модуль водовідбору. За часткової аналогії використовуються окпемі параметри (інтенсивність інфільтрації та ін)

Ефективність штучного підживлення оцінюється двома параметрами:

• Коефіцієнтом корисної дії: α_кд=Qш/Qсв, де Qш- додаткова витрата що надходить до водозаб.споруди при штучному підживленні, Qсв – «сира вода», що надходить із системи ШППВ. Коефіцієнт варіюється від 0 до 1. На практиці α_кд становить 0,7 – 0,9 і залежить від параметрів і режиму роботи споруд ШППВ (безперервний/періодичний), граничних умов горизонту, відстані досвердловини тощо.

• Коефіцієнт загальної ефективності – характеризує частку запасів, що формуються штучно у загальній продуктивності водозабору. α_еф=Qш/Q, де Qш – витрата води, що додатково надходить до свердловини, Q – загальна витарата споруди. Змінюється від 0 (коли штучні запаси не беруть участь у формуванні ЕЗПВ) до 1. Він зменшується із збільшенням водопровідності, величини допустимого зниження рівня і збільшується при зростанні витрати води, що надходить до горизонту.

Послідовність оцінки ЕЗПВ:

1. Визначаємо ЕЗПВ без урахування заходів штучного поповнення при конкретних інженерно-геологічних умовах та певних схемах.

2. Якщо потреба не забезпечується визначається необхідна кількість води, що має забезпечуватися системами ШППВ: Qш = Qпотр – Q’е

3. Вибираємо тип споруди ШППВ (відкритий чи закритий) , параметри і режим підживлення. Визначаємо α_кд і розраховуємо кількість «сирої води».

4. Визначаємо площу інфільтрації, кількість і розміри інфільтраційних басейнів. Для закритого типу визначаємо кількість свердловин та схему їх розташування.

5. Вибирається оптимальний варіант ШППВ. Визначаємо коефіцієнт загальної ефективності.