![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Вопросы к экзамену из «Истории украинской культуры»
- •1. Структурные составные культуры.
- •2. Особенности культуры Давнего Рима.
- •3. Художественная культура как компонент духовной культуры.
- •5. Культура Киевской Руси – средневековый тип культуры.
- •6.Славянская мифология как основа культуры Украины.
- •7. Искусство Киевской Руси.
- •9.Основные черты культуры Востока.
- •10. Историческая наука об условиях становления и периодизации культуры.
- •2. Культура ранних цивилизации III – начало - I тыс. До н.Э.
- •6. Мировая культура 1919 г.-начало 1990-хгг.
- •11. Особенности духовной сферы культуры.
- •12.Культура Московского государства – средневековый тип культуры.
- •13. Григорий Сковорода – просветитель, философ, поэт.
- •14.Археологические памятники трипольской, черняхивской, зарубенецкой культуры.
- •16.Социалистический реализм – метод советского искусства.
- •17.Православие как основа культуры.
- •18. Музыкальное искусство Киевской Руси.
- •19. Ярослав Мудрый и культурное развитие Киевской Руси.
- •20.Особенности языческих верований пантеона божеств.
- •21. Современные этапы культуры в Украине.
- •1Эпап серд. 80-1991г – перестройка;
- •2 Этап 1991-2000г – пути становления независимой укариснкой кульуты.
- •3 Этап -2000- и посей день – формирование основ украиснкой культуры.
- •22. Историческая наука о целостности украинской культуры.
- •23. Вклад Киевской Руси в развитие культуры.
- •24. Становление украинской профессиональной художественной школы.
- •26. Древнегреческая культура – колыбель античной культуры.
- •27. Культура Украины конца XIX – началу XX ст. Музыкальное искусство.
- •28. Византийское искусство и особенности воссоздания образа мира и человека.
- •29. Сохранение духовных идеалов Киевской Руси.
- •31. Художественно – стилевое богатство русского искусства : романтизм, критический реализм, сентиментализм.
- •32.Культура Древней Греции колыбель античной культуры.
- •33. Культура Украины конца XX – началу XXI ст. Литература, театр и кино.
- •34. Культура древних цивилизаций. Культура Индии, Китая, – образцы восточного типа культуры.
- •35. Корифеи украинской драматургии. Зарождение украинского профессионального театра.
- •36. Культура Украины в условиях кризиса советской системы. Высшее образование и наука.
- •37. Культура Украины в годы Великой Отечественной войны (1941 – 1945 гг.). Театр, пресса, радио, кино.
- •38. Основные литературные памятники Киевской Руси.
- •39. Влияние украинской культуры на развитие культурных процессов России.
- •40. Влияние внедрения христианства и развитие культуры Киевской Руси.
- •42. Художественные идеалы и достопримечательности Древней Греции.
- •43. Еллинистична культура в системе античной культуры и ее особенности: сочетание греческих и восточных ценностей, формирования человека– гражданина мира.
- •44. Культура Украины послевоенного времени: театр, кино, архитектура.
- •46. «Просвита» и ее роль.
- •45. Мировосприятие, система ценностей во время античности.
- •47. Особенности культуры Давнего Рима. Ведущие виды искусства.
- •48. Пробуждение национального сознания украинского народа. «Просвита» и его роль в
- •49. Современные этапы культуры в Украине. Закон о языке, образовании, основах законодательства о культуре.
- •50. Характеристика культурной ситуации в украинских землях досоветского времени.
- •51. Тенденция развития украинской литературы XIX ст.
- •52. Развитие архитектуры и изобразительного искусства конца XVIII – началу XIX ст.
- •53. Первобытная культура. Доминирование чувственно – образного восприятия мира в первобытном
- •54. Вклад Киево – Могилянской академии в развитие образования Украины.
- •55. Развитие культурных процессов в Украине на современном этапе, в годы независимости.
- •56. Культура Древнего Египта.
- •57. Духовная жизнь Украины в условиях социально – политической и экономической зависимости и
- •58. Культурная жизнь в условиях советской системы. Поиски украинских художников XX ст.
- •59. Казачество, духовенство, образование – главные субъекты утверждения национальных начал в культуре.
- •61. К вопросу о праславянской письменности. Кирилл и Мефодий – просветители славян.
- •62. Ценности византийской культуры в культуре Киевской Руси.
- •63. Культура Украины хх ст. Художественно – стилевое разнообразие.
- •64. Культура древних цивилизаций. Художественные идеалы и достопримечательности Др. Греции.
- •65. Искусство Западной Европы как полет експериментаторства: реализм, модернизм, постмодернизм.
- •66. Дайте понятие слов: «Культура», «Цивилизация».
- •67. Культура древних цивилизаций. Особенности культуры Древнего Рима.
- •68. Искусство в духовной жизни России XIX ст.
- •70. Достопримечательности искусства как воплощения мировоззрения эпохи средневековья.
- •72. Культура Украины конца хх ст. – началу XXI ст. Реформы в области науки.
- •73. Роль братских школ в становлении образования и культуры.
- •75. Культура Украины в годы вов. Театр и кино.
- •76. Культурологическая и просветительская деятельность Ивана Мазепы.
- •77. Первые книгодрукари Украины.
- •78. Пробуждение национального сознания украинского народа. Воскресные школы, клубные заведения и библиотеки в Украине.
- •79. Средневековье как этап эволюции культуры Востока.
- •80. Культура как общественной явление. Особенности духовной сферы культуры.
- •81. Культура, образование, наука, в период тоталитаризма.
- •82.Культура Украины конца хiх ст. – началу xXст. Развитие литературы, театра. Развитие кино.
- •83.Византийское искусство и особенности воссоздания образа мира и человека.
- •84. Украинская культура в 30 – те годы. Образование, высшая школа, наука.
- •85. Культура Украины XVI – XVIII ст. Феофан Прокопиевич – выдающийся деятель просветительского и культуры.
- •86. Пробуждение национального сознания украинского народа. Театр «Корифеев». Основание украинского профессионального театра.
- •87. Сохранение традиций Киевской Руси и православных ценностей, расширение связей с Западной Европой.
- •88. Проблемы и противоречия культуры хх ст. Социалистический реализм – метод советского искусства.
- •89. Культура послевоенного времени. Архитектура и изобразительное искусство.
- •90. Иван Федоров – первопечатник Украины.
57. Духовная жизнь Украины в условиях социально – политической и экономической зависимости и
формирования и укрепления национального сознания.
Український народ належить до тих слов'янських та неслов'янських народів Східної та Центральної Європи, які протягом XIX ст. змагалися за національне Відроджен ня. У вітчизняній та зарубіжній історико-культурологічній літературі утвердилась думка, що українці увійшли в процес національного відродження відносно пізно і не досягли на той час кінцевої мети національних рухів -- політичної незалежності.
Згідно із загальноприйнятою дефініцією, під поняттям національного відродження розуміється усвідомлення себе, свого етносу як нації, як дійсної особи історії і сучасного світу. Говорячи про національно-культурне відродження, сучасні дослідники часто мають на увазі відродження народних звичаїв і традицій, розширення сфери вживання української мови, створення національної школи, театру, кіно тощо. Однак національне відродження, на нашу дум ку, є в першу чергу процесом політично-культурним, бо його кінцевою метою є завоювання національної незалеж ності, утворення самостійної національної держави, розквіт духовної культури нації. Один із найвизначніших дослідників цієї проблеми про фесор Празького університету М. Грох запропонував три етапи знаного з XIX ст. національного -відродження: ака демічний, культурний та політичний.
На першому етапі національного відродження, який М. Грох називає академічним, певна національна група стає предметом уваги дослідників. Вони збирають і пуб лікують народні пісні і легенди, прислів'я, вивчають звичаї і вірування, складають словники, досліджують історію. Од нак усе це робиться мовою іншого народу.
Другий етап національного розвитку -- культурна фаза, відзначається тим, що мова, яка в першій фазі є предме том вивчення, тепер стає мовою, якою творять літературу і на яку перекладають з інших мов. Народну мову вводять як обов'язкову до шкіл загальноосвітніх, а з часом і до вищих. Національна мова вживається в науці, технічній літературі, у політиці, громадському житті та побуті. На третьому, політичному, етапі нація, об'єднана спіль ною мовою, висуває вимоги до політичного самоврядуван ня, автономії, а в кінцевому підсумку до самостійності. Сучасні дослідники українського національно-культурного відродження вважають, що у Східній Україні воно почалося на два-три десятки років раніше від появи «Енеїди», в останній чверті XVIII ст. На думку визначного українського історика Д. Дорошенка, джерела українського національно-культурного відродження треба шукати насам перед у пробудженні української народності та збереженні історичної традиції. Дана традиція збереглася в Гетьманщині та у Слобідській Україні. Як відомо, Лівобережна Україна мала політичну і культурну автономію. Це сприя ло тому, що саме тут відроджувалася національна культура, зокрема література і народна поезія. Другим чинником українського національного відродження була ідея народності, яка зародилася у другій половині XVIII ст. на Заході. Першими серед слов'янських народів, що захопились цими ідеями на початку XIX ст., були чехи, серби та поляки, які опублікували праці з етнографії та фольклору. Згодом аналогічні публікації з'яви лися і в Росії. Якщо перші праці обмежувалися лише описом різних ділянок народного життя (звичаїв, казок, пісень, переказів), то згодом вони стали основою для більш глибоких досліджень у галузі духовної творчості. Зацікавлення історичним минулим народу стало одним із головних елементів українського романтизму, який розвивався у за гальноєвропейському та слов'янському руслі. Цікаві думки з приводу генези українського національно-культурного відродження XIX ст. висловив один з представників нової української історіографії І. Лисяк-Рудницькнй, який вважає, що цей процес тривав 130 років -- від кінця козацької держави до першої світової війни. Усю добу національно-культурного відродження на Україні кінця XVIII -- початку XIX ст. він ділить на три основні періо ди: перший -- шляхетський або дворянський (1780 -- 1840 рр.); другий -- народницький (1840 -- 1880 рр.); третій -- модерністський (1890 -- 1914 .рр.).
Перший період українського національно-культурного відродження пов'язаний з культурно-просвітницькою діяль-ністю дворянства козацького походження на Лівобережжі та польсько-українського шляхетства на Правобережжі. Незважаючи на прийняття українським дворянством ро сійської чи польської державно-політичної ідеології, в її надрах продовжував жевріти український патріотизм, а та кож деякі територіально-автономістичні тенденції. Другий період бере свій початок від виступу на суспіль но-політичній арені у 40-х роках Т. Г. Шевченка й триває до кінця 80-х років XIX ст. На даному етапі провідне міс це у суспільному житті займає демократична інтелігенція, яка своєю метою ставить «служіння народові». У цей час викристалізовується концепція про Україну як «етнічну національність», яку не зумів знищити російський імпер ський шовінізм. Однак в культурному аспекті даний рух був неоднорідним і здійснювати його було нелегко. Він мав свої внутрішні суперечності, які по-різному проявляли себе в окремі відрізки часу. Рамки його росту були зумовлені як зовнішньополітичними, так і внутрішньоукраїнськими обставинами На третьому етапі свого генезису український національно-культурний рух проникає у середовище народних мас. Він триває аж до початку першої світової війни, яка в історії модерного українства відкриває нову епоху. Вищенаведену періодизацію національно-культурного відродження, що спиралась на події Наддніпрянської Ук раїни, на думку І. Лисяка-Рудницького, можна поширити й на Галичину. Першому періодові тут відповідає доба гегемонії греко-католицького духовенства, яке в перших деся тиліттях XIX ст. започаткувало добу відродження. На другому виникає типове галицьке народництво. Третій період характеризується започаткуванням нової доби напередодні й під час першої світової війни. Таким чином, паралелізм історичних процесів на ниві національно-культурного відродження у Східній та Західній Україні свідчить про внутрішню єдність українців XIX ст.