Література до 10-ї лекції

 

Блаватская Е. Заколдованная жизнь. — Днепропетровск, 1991.

•Горський В. С. Історія української філософії. — К., 1996.

• Крилова С. Становлення гуманітарної еліти України та ідея безсмертя особи в українській класичній філософії // Розбудова держави. — 1997. — № 4.

• Лосев А. Русская философия // Философия. Мифология. Культура. — М., 1991.

• Лосев А. Вл. Соловьев. Жизнь и творчество // Философия. Мифология. Культура. — М., 1991.

• Лосев А. Философия имени // Бытие. Имя. Космос. — М., 1993.

• Лосский Н. История русской философии. — М., 1991.

• Попович М. Мировоззрение древних славян. — К., 1985.

• Розанов В. Люди лунного света //Уединенное. — М., 1990.

• Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. — К., 1983.

• Соловьев В. Оправдание добра // Соч.: В 2т.— М., 1988. — Т. 1.

• Толстой Л. Война и мир. 

        Философський энциклопедичний словник. – К., 2002.

        ХамитовН., Крылова С. Философский словарь: человек и мир. – К., КНТ, - 2006.

        ХамитовН., Крылова С. Этика: путь к  красоте отношений. – К., КНТ, - 2006.

        ХамитовН., Крылова С., Минева С. Этика и эстетика: словарь ключевых терминов. – К., КНТ, - 2006.

• Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К., 1992.

• Шестов Л. Добро в учении гр. Толстого и Фридриха Ницше // Избр. соч. — М.. 1993.

        Шестов Л. Достоевский и Ницше // Избр. соч. — М., 1993.

        Юркевич П. Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия // Философские произведения. — М., 1990.

 

 

 

Л е к ц і я  11

ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ

І ЇЇ МЕЖ У КУЛЬТУРІ

ЗАХОДУ XX ст.

 

1. Філософська антропологія.

2. Екзистенціалізм.

3. Персоналізм.

 

 

§ 133. Попереднє зауваження

 

Філософія людини на Заході в XX ст. продовжує традиції як атеїстичного, так і релігійного подолання гносеологізації людської сутності — некласичну і новокласичну традиції XIX ст. Проте XX ст. вносить багато нового в розуміння людини і її меж. Це й ідея цілісного знання про людину, що поєднує конкретно-наукове і філософське начала і що породила філософську антропо­логію, й ідея споконвічного існування сутності людини, що стала однією з основ філософії екзистенціалізму, й ідеї рівної цінності особистості та суспільства, а також співтворчої єдності людини і Бога, на основі яких роз­вивається персоналізм.

Розглянемо ці парадигми філософії людини XX ст., зіставляючи їх із філософією буденного, граничного і позамежового буття людини. Спробуємо реалізувати цей досить неоднозначний задум, розглянувши вчення найяскравіших представників філософської антропо­логії, екзистенціалізму і персоналізму.

 

 

 

 

1. Філософська антропологія § 134. Філософська антропологія XX ст.

 

 

Філософська антропологія XX ст. почала свій роз­виток у Німеччині, виростаючи з антропологічного вчення Фейєрбаха і з'єднуючись із новітніми досягненнями антропології як природничо-наукової дисцип­ліни. Тут необхідно додати, що на філософську антро­пологію XX ст. вплинули психоаналіз Фрейда і Юнга, феноменологія Гуссерля, а також фундаментальна он­тологія Гайдеггера.

По суті, у філософській антропології XX ст. від­творюється антропоцентризм романського Відроджен­ня, тобто:

все буття світу визначається через людське буття;

людина трактується майже телеологічно як завер­шення еволюції світу.

Вихід за межі людини тут означає соціалізацію і гуманізацію — постійне відтворення людяності — тор­жество людського начала в стихії біологічного.