- •§ 1. Попереднє зауваження
- •1. Чи існує проблема «схід — захід»?
- •§ 2. Початкове визначення східного і західного шляхів буття
- •§ 3. Можливість ментального взаємовпливу
- •2. Захід як шлях
- •§ 4. Античне і християнське в західному бутті
- •§ 5. Західне буття як католицька,
- •§ 6. Проблема північноамериканської,
- •§ 7. Ідеї особистості, перетворення природи й
- •3. Східний шлях людського
- •§ 8. Буддійське світовідношення
- •§ 9. Основоположні начала
- •§ 10. Ідея карми та ідея прощення
- •§ 11. Висновки і перспективи.
- •Лекція 2
- •§ 12. Попереднє зауваження
- •§ 13. Корені індійської філософії: Веди й Упанішади
- •§ 14. Індуїзм і його головні ідеї: карма і сансара
- •§ 16. Буддизм: шлях звільнення від карми
- •2. Давньокитайська філософія: друге народження буддизму
- •§ 17. Даосизм: шлях знаходження безсмертя
- •§ 19. Буддизм у Китаї
- •§ 20. Феномен чань-буддизму: активний вплив на реальність
- •§ 21. Доля чань-буддизму в Японії: «мистецтво дзен»
- •§ 22. Висновки і перспективи. Філософія давньої Індії і Китаю як підгрунтя східних вчень про людину
- •Лекція 3
- •1. Феномен ранньої античної філософії (рання класика). 2. Класична антична філософія (зріла класика). 3. Філософія епохи еллінізму.
- •§ 23. Попереднє зауваження
- •1. Феномен ранньої античної філософії (рання класика)
- •§ 24. Антична міфологія та її вираження в ранній античній філософії
- •§ 25. Геракліт і Парменід: релятивістська й абсолютистська концепції людини і світу
- •2. Класична антична філософія (зріла класика)
- •§ 26. Сократ: «пізнай самого себе»
- •§ 27. Платон: людина як в'язень у Печері
- •3. Філософія епохи еллінізму
- •§ 29. Феномен еллінізму
- •§ 30. Основні риси філософії епохи еллінізму та її школи
- •§ 31. Скептицизм: чи розумний світ?
- •§ 32. Стоїцизм як мужність жити
- •§ 35. Висновки і перспективи. Антична філософія як основа європейської філософії
- •Лекція 4
- •1. Феномен середньовічної філософії. 2. Біля джерел філософії Середньовіччя. 3. Початок середньовічної філософії: патристика. 4. Завершення середньовічної філософії: схоластика.
- •§ 36. Попереднє зауваження
- •1. Феномен середньовічної філософії
- •§ 37. Християнство як світоглядне підгрунтя філософії Середньовіччя1
- •§ 38. Основні риси філософії Середньовіччя
- •§ 39. Проблема періодизації і середньовічний спосіб філософування
- •2. Джерела філософії середньовіччя
- •§ 40. Атмосфера пізньої античності і дух християнства, що зароджується: гностицизм
- •4. Початок середньовічної філософії: патристика
- •§ 42. Загальна характеристика патристики
- •§ 43. Визрівання основної проблематики філософії Середньовіччя: «група» Тертулліана і «група» Августина
- •§ 44. Тертулліан: «Вірую, тому що абсурдно»
- •§ 45. Августин Блаженний: самопізнання як умова пізнання Бога
- •5. Завершення середньовічної філософії: схоластика
- •§ 46. Що таке схоластика?
- •§ 47. Чи існує людина взагалі?
- •§ 48. Фома Аквінський і його раціональна містика
- •§ 49. Абеляр і Елоїза: від любові людської до любові божественної
- •§ 50. Данте: « Що рухає сонце і світила?»
- •§ 51. Висновки і перспективи. Значення середньовічної філософії для європейської культури
- •1. Поняття класичної і некласичної філософії § 105. Класична і некласична філософія:
- •§ 108. Вчення Фейєрбаха про смерть і безсмертя людини
- •§ 110. Матеріалістичне розуміння історії
- •§ 111. Категорія відчуження людини як начало і таємниця філософії марксизму
- •§ 112. Метаморфози марксизму:
- •4. Волюнтаризм: повстання проти раціо
- •§ 113. Загальне поняття волюнтаризму
- •§ 114. Філософія Артура Шопенгауера:
- •5. Психоаналітична парадигма людського буття § 116. Що таке психоаналіз?
- •§ 117. Вчення Зигмунда Фрейда:
- •§ 118. Карл Густав Юнг:
- •§ 119. Еріх Фромм:
- •§ 120. Висновки і перспективи. Зміст і тенденції некласичної філософії
- •Література до 9-ї лекції
- •1. Українська класична філософія: першість серця.
- •2. Російська класична філософія: людське і боголюдське.
- •§ 123. Григорій Сковорода:
- •§ 124. Памфіл Юркевич:
- •§ 125. Тарас Шевченко:
- •§ 127. Федір Достоєвський: краса врятує світ
- •§ 128. Лев Толстой:
- •§ 129. Володимир Соловйов:
- •§ 130. Олена Блаватська:
- •§ 131. «Срібний вік» російської класичної філософії
- •§ 132. Висновки і перспективи. Слов'янський тип філософування як проблема
- •Література до 10-ї лекції
- •1. Філософська антропологія.
- •2. Екзистенціалізм.
- •3. Персоналізм.
- •1. Філософська антропологія § 134. Філософська антропологія XX ст.
- •§ 135. Макс Шелер:
- •§ 136. Гельмут Плеснер:
- •§ 137. Ернст Кассірер:
- •§ 138. Хосе Ортега-і-Гассет:
- •§ 140. Мартін Гайдеггер:
- •§ 141. Феномен атеїстичного екзистенціалізму
- •§ 142. Жан Поль Сартр:
- •§ 143. Альбер Камю:
- •§ 144. Феномен релігійного екзистенціалізму
- •§ 145. Карл Ясперс:
- •§ 146. Габріель Марсель:
- •3. Персоналізм § 147. Персоналізм як спосіб буття і філософська течія
- •§ 148. Микола Бердяєв:
- •§ 149. Лев Шестов:
- •§ 150. Емманюель Муньє:
- •§ 151. Інші мислителі персоналістичної парадигми про межі людини
§ 135. Макс Шелер:
у пошуках цілісного вчення
про людину
Макс Шелер (1874—1928 рр.) вважається одним із фундаторів філософської антропології XX ст., а також аксеології — вчення про цінності. І це дійсно так. Хоча — як і кожний великий мислитель — Макс Шелер виходить за межі і філософської антропології, і аксеології[1].
Головне своє завдання Шелер бачить у створенні цілісного вчення про людину, яке змогло б об'єднати найрізноманітніші антропологічні концепції, що існують у європейській культурі.
«Якщо спитати освіченого європейця, про що він думає при слові «людина», — пише Шелер, — то майже завжди в його свідомості проявляться три несумісні між собою кола ідей. По-перше, це уявлення іудейсько-християнської традиції про Адама і Єву, про творення, рай і гріхопадіння. По-друге, це греко-античні уявлення, в яких самосвідомість вперше у світі піднялася до розуміння особливого становища людини... З ними тісно пов'язане вчення про те, що в основі всього універсума знаходиться надлюдський розум, до якого причетна і людина і тільки вона одна з усіх істот. Третє коло уявлень — також сьогодні досить традиційне — це коло ідей сучасного природознавства про те, що людина є результатом розвитку землі, істотою, яка відрізняється від форм, що передували їй у тваринному світі тільки за ступенем складності з'єднання енергій і здібностей, які самі по собі вже зустрічаються в нижчій, у порівнянні з людською, природі. Між цими трьома колами ідей немає ніякої єдності»[2], — підсумовує Шелер.
Мислитель називає зазначені кола ідей теологічною, філософською і природничо-науковою антропологією. Шелер шукає таку ідею людини, яка змогла б синтезувати підходи трьох різних антропологій. Він хоче знайти «сутнісне поняття людини».
Пошук сутнісного визначення людини приводить Шелера до питання: що робить людину людиною? Лише вихід за межі природи і біологічного життя, — так відповідає він. «Те, що робить людину людиною, є принцип, протилежний всьому життю в цілому, він як такий взагалі не може бути зведений до «природної еволюції життя» і якщо його до чогось і можна звести, то тільки до вищої основи речей — до тієї основи, особливою маніфестацією якої є і «життя». Вже греки знали такий принцип і називали його «розумом». Ми хотіли б вжити... більш широке за смислом слово, яке включає в себе поняття розуму, але поряд із мисленням в ідеях охоплює і певний рід споглядання, споглядання першофеноменів або сутнісних змістів, а також певний клас емоційних і вольових актів наприклад, доброту, любов, каяття, шанування тощо — слово дух»[3].
Отже, сутнісне поняття людини — це дух. Саме дух визначає специфічне становище людини в космосі.
Духовне начало в людині — це ціннісно-моральне начало. У ряді своїх праць Шелер говорить про існування абсолютних цінностей в житті духу, які уможливлюють людське спілкування в просторі і часі культури.
Абсолютна цінність — це атом духу. Вона відкривається людині тільки в любові. Любов — вищий прояв людяності і духовності — завжди спрямована не на саму цінність, а на носія цінності — на особистість. У акті любові, за Шелером, для нас прояснюється глибинно-особистісний характер абсолютної цінності.