Структура рентабельності за 2008-2010 рік тов «астрал-Сервіс»

№ п/п	Показник	За 2008 рік	За 2009 рік	За 2010 рік
1	2	3	4	5
1	Рентабельність виробництва	12.14%	86.42%	261%
2	Рентабельність капіталу	2.8%	12.28%	10.04%

Отже , при проведенні даних розрахунків спостерігається збільшення рентабельності виробництва на базі 3-х років, та також збільшення рентабельності капіталу на 10 %.Це означає ,що товариство на одиницю продукції став приносити більший прибуток

3.4 Удосконалення управління тов «астрал-сервіс» та рекомендації ,шо до поліпшення господарсько-фінансової діяльності Товариства

Актуальність аналізу фінансового стану обумовлюється зростаючими потребами в аналітичних даних про роботу підприємства з боку різних категорій користувачів. Але вона цим не вичерпується. Адже з вищесказаного випливають і все більше зростаючі вимоги до якості таких даних, а відповідно і аналітичної роботи, її обсягів. Не буде помилковим сказати, що конкретні завдання діючих підприємств, специфіка організації їх функціонування потребують саме обробки в першу чергу фінансової звітності.

Проте, ця сторона аналітичної роботи на даний час недостатньо досліджена і висвітлена в підручниках, особливо у вітчизняних літературних та періодичних джерелах. Не існує конкретної схеми визначення певного загального інтегруючого показника, який би давав порівняно повну і правдиву характеристику фінансового стану, розраховувався за чітко визначеною методикою на основі узагальнення розрахованих коефіцієнтів платоспроможності, ліквідності, ділової активності та ін., а також давав змогу досить швидко й просто порівнювати цей узагальнюючий показник з таким же показником інших підприємств. За таких умов аналіз фінансового стану зводиться до аналізу фінансової звітності, як частини фінансового аналізу. Але ж не слід забувати і про майнову сторону цього процесу. Дані фінансової звітності надають необхідну інформацію не лише для фінансового аналізу, але й для аналізу майнового стану підприємства.

В умовах ринкової економіки стратегічною метою управління підприємством є підвищення його ринкової вартості, яка визначається вартістю майна підприємства. Отже, дослідження джерел фінансування як основи формування активів підприємства, оцінка розміщення та ефективності використання його фінансових ресурсів є важливими завданнями фінансового аналізу, вирішення яких забезпечує органи управління необхідною інформацією щодо наявних резервів розвитку підприємства, сприяє підвищенню конкурентоспроможності його продукції.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є підвищення його фінансової стійкості та платоспроможності на основі збільшення економічного потенціалу та поліпшення структури активів, власного капіталу і зобов'язань.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями

Напрямами удосконалення комплексної оцінки фінансового стану підприємств за різних методичних підходів визначено: 1) необхідність розробки галузевих моделей оцінки фінансового стану підприємств (або галузевих інструкцій, які містять механізм застосування базових методик з визначенням для підприємств окремих галузей характерних для них критичних значень показників); 2) поглиблення класифікації рівнів фінансової стійкості для прийняття на підприємстві своєчасних та ефективних управлінських рішень; 3) уточнення складу пропонованих до вивчення показників у напрямку відбору коефіцієнтів, які можливо обчислювати зовнішніми фінансовими аналітиками.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємства забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами. Амортизаційні відрахування нині е найважливішим елементом витрат на та основним джерелом капітальних вкладень. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо за застосування нового методу їх нарахування (прискореної амортизації), є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, в результаті фінансово-господарської діяльності підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу грошових фондів, що їх було створено за рахунок прибутку. Від урегулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливості дальшого збільшення прибутку.[21]

В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки дальшого розвитку підприємства :

2) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

3) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

4) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.

Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств. Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на од­ному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;

- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в марке­тинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конку­рента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних ре­зервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства оста­точно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

Отже, у зростанні прибутку заінтересовані як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування, розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб’єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:

• систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;

• виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

• вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

• виявлення резервів збільшення прибутку;

• розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку (дивись у додатках), фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати» (табл. 7.1), декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати свою діяльність

Коефіцієнт покриття дорівнює 1,3 , це означає ,що підприємство має наближене до критичного значення коефіцієнту покриття, не може повністю погашати свої поточні зобов’язання, а коефіцієнт крнцентраціївласного капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства, по даним товариства цей показник в 2008 році становив 0,148, в 2009 році- 0,105, в 2010 році 0,114 тобто товариство має значну суму позикових коштів у загальній сумі коштів.Рентабельність активів постійно збільшує своє значення від 0,006до 0,014 ,це означає що ефективність використання активів товариства збільшилась. Аналізувавши фондовіддачу товариства -ми спостерігаємо збільшення даного показника , тобто на ТОВ «АСТРАЛ-сервіс» підвищився рівень використання основних фондів від 2.82% , до 3.3 %

Якщо зроботи висновки по робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 4 копійки прибутку від кожної гривні продажу