13. Маркшейдерський контроль обліку видобутку

На кожному підприємстві організовується визначення кількості і якості видобутої сировини, поточних даних, які отри­мують за результатами оперативного обліку. На гірничовидобувних під­приємствах ці функції покладено на відділи технічного контролю (ВТК), які визначають об'єми видобутку за кількістю і ступенем завантаження транспортних засобів або шляхом зважування видобутої корис­ної копалини на транспортних або конвеєрних вагах. Контроль за правильністю оперативного обліку видобутку здійснює маркшейдерська служба, яка виконує для цього систематичні зйомки і заміри гірни­чих робіт, їх методика залежить від технології видобутку і пере­робки корисної копалини.

Метою маркшейдерських замірів гірничих робіт є: визначення об'єму виконаних робіт в окремих забоях, блоках, дільницях і в ці­лому по шахті або кар'єру і розподіл їх за видами; визначення забезпеченості гірничого підприємства запасами різних категорій (роз­критими, підготовленими і готовими до виймання) та облік рухомості цих запасів; здійснення контролю за повнотою вилучення корисної ко­палини з надр; контроль за відповідністю виконаних об'ємів робіт планам розвитку гірничого підприємства.

Періодичність виконання маркшейдерських замірів об'ємів гірни­чих робіт встановлюється інструкціями та наказами по підприємству.

Маркшейдерські заміри базуються на трьох його складових: маркшейдерському контролі обліку видо­бутку при підземному та відкритому способах розробки родовищ, а також об'ємів корисних копалин на складах і розкривних порід у від­валах.

При підземному способі розробки видобутою вважається корисна копалина, видана на поверхню і відвантажена споживачеві, або та, що знаходиться на спеціальних складах і в бункерах.

Маркшейдерський контроль обліку видобутку при системах розробки без обвалення виробленого простору здійснюється на основі періодичних зйомок порожнин, які утворюються в надрах при очисному вийманні корисної копалини. Для зйомки цих порожнин використовують оптичні і лазерні далекоміри-тахеометри, фотограмметричні прилади або рулеткові заміри.

За результатами зйомок будують маркшейдерську графіку, за якою підраховують об'єм виробленого простору методом горизонталь­них або вертикальних перерізів. Різниця між об'ємами на початку і в кінці звітного періоду відповідає об'єму видобутої корисної копа­лини, масу якої визначають, перемножуючи одержаний об'єм на щільність.

При системах розробки з обваленням виробленого простору його безпосередня зйомка неможлива. У цьому випадку визначення кількості видобутої сировини здійснюється шляхом маркшейдерського контролю оперативного обліку видобутку, який здійснюється в цілому по шахті (руднику) шляхом замірювання залишків корисної копалини на складах (у бункерах).

Кількість видобутої корисної копалини на шахті (руднику) за звітний період визначають за формулою:

,

де – кількість товарної продукції, відправленої споживачеві за звітний період; , – залишки корисної копалини на складах (у бункерах) відповідно на початку і в кінці звітного періоду.

Кількість відвантаженої товарної продукції Т визначають за результатами зважування, зафіксованими в даних бухгалтерського зві­ту. При розбіжності між даними оперативного обліку і маркшейдерсько­го заміру розподіл видобутку між окремими видобувними одиницями здійснюється за виразом:

,

де – кількість видобутої корисної копалини по окремій виймаль­ній одиниці за результатами оперативного обліку за контрольований пе­ріод; – кількість корисної копалини, видобутої в цілому по шахті (руднику) за звітний період за результатами маркшейдерського заміру; – те саме за результатами оперативного обліку.

Результати маркшейдерських замірів фіксують у спеціальних книгах встановленого зразка, на основі яких проводять розрахунок заробітної плати, визначають показники видобування корисної копа­лини тощо.

При відкритому способі розробки родовища, крім видобутку корис­ної копалини, здійснюється виймання вміщуючих порід і наносів. У цьому випадку видобу­тою вважається корисна копалина, вивезена з кар'єру на збагачу­вальну фабрику, склад (перевантажувальний пункт), передбачений про­ектом, або відвантажена споживачеві. А сукупність видобутої корисної копалини та розкривних порід утворює гірську масу.

Облік видобутої на кар'єрах корисної копалини проводять, як правило, за результатами визначення її маси шляхом зважування на залізничних або автомобільних вагах всієї сировини, видобутої кож­ним екскаватором. Крім цього, вся корисна копалина, що надходить на збагачувальну фабрику, повторно підлягає зважуванню на стрічко­вій конвеєрній вазі.

Маркшейдерський контроль оперативного обліку об'ємів виймання гірської маси в кар'єрі здійснюється на основі зйомок, які викону­ються не рідше, ніж один раз на місяць. Об'єм наносів, виймання яких здійснюється без попереднього розпушування вибухом, визначають за допомогою підрахунку об'єму масиву, який знаходиться між положеннями забоїв на початок і кінець контрольного періоду. Ана­логічно підраховують об'єм вийнятої скельної гірської маси в кар'єрі у випадку, коли на момент зйомки на уступах не лишилося підір­ваних гірських порід.

Ці об'єми підраховують безпосередньо в цілику. У випадках, коли на уступах на час маркшейдерської зйомки знахо­дяться залишки підірваної гірської маси, підраховані об'єми приводять до цілика за допомогою коефіцієнта розпушування підірваної гірської маси.Дата маркшейдерської зйомки, як правило, не співпадає з кінцем звітного періоду. Тому підрахований за результатами заміру об'єм приводять до об'єму за звітний період, використовуючи для цього дані оперативного обліку.

За маркшейдерським заміром визначають, як правило, об'єм видо­бутку в цілому по уступу або по кар'єру. Розподіл вийнятих об'ємів між окремими видобувними одиницями (екскаваторами, дільницями) про­водять пропорційно даним оперативного обліку.

За ступенем трудності маркшейдерських вимірів при зйомці скла­ди і відвали поділяють на три категорії. До першої категорії нале­жать склади порівняно невеликих об'ємів, які мають форми, близькі до правильних геометричних фігур (конусів, призм, пірамід тощо). До другої категорії відносять склади і відвали, які утворюють тіла, що налягають одне на одне (конусоподібні, призматичні, у вигляді обе­ліска тощо), характерні як для естакадних, так і для безестакадних складів. До третьої категорії належать склади і відвали, які утво­рюють складні поверхні.

Об'єми складів першої та другої категорій визначають, як пра­вило, рулетковими вимірюваннями, використовуючи для цього тасьмову або металеву рулетку, відліки по яких округляють до 0,05-0,10 м.

Якщо залишки корисної копалини розміщені в бункерах або закритих складах, то в результаті замірів визначають величину незапов­неної частини за спеціально складеними таблицями.

Для зйомки складів і відвалів третьої та частково другої ка­тегорій складності використовують тахеометричну (фотограмметричну) зйомку або метод профілів.