2. Короткий історичний опис розвитку маркшейдерської справи.

Гірнича справа є однією з найдревніших областей діяльності людини. Однак розробка корисних копалин була б неможливою без мистецтва “вимірювання Землі”, яке має багатовікову історію. Історичні рукописи та археологічні розкопки свідчать, що люди здавна будували складні підземні споруди. Так на Сінайському півострові у 2780-2720 роках до нашої ери була пройдена підземна галерея довжиною 66 м, у Вірменії (ІІІ тисячоліття до н.е.) довжина виробок досягала 150 м, а на острові Самос знайдено тунель довжиною 1250 м, побудований у VI столітті до н.е. Доведено, що подібні гірничі роботи вже тоді не могли обійтися без геометричних вимірів. Тому в ті часи за допомогою примітивних пристроїв виконувалися зйомки поверхні і підземних виробок та забезпечувались збійки зустрічних вибоїв. Перший опис передачі напрямку з поверхні в шахту та методів зйомки підземних гірничих виробок наведено в праці “Діоптрика”, яка належить Герону Александрійському (І століття до н.е.). Зйомка полягала у різного роду промірюваннях і провішуваннях, а також побудові ланцюжка геометрично правильних фігур на поверхні і в шахті. За їх допомогою здійснювалось орієнтування двох кінців гори.

У середні віки маркшейдерія починає формуватися як наукова дисципліна. Саме тоді виникає потреба у встановленні меж між сусідніми рудниками на земній поверхні та в надрах, а також врахуванні впливу гірничих робіт на стан земної поверхні та об’єктів, що на ній знаходяться.

Подальший розвиток методів маркшейдерських зйомок та підвищення їх точності пов’язані з використанням на рубежі XV і XVI століть компаса. У цей час відомий німецький вчений Георг Агрікола (1491-1555 роки) видав свою працю “Про гірничу справу та металургію”, в якій розглянув методи зйомки виробок за допомогою гірничого компаса, а також описав спосіб визначення глибини шахти і довжини штольні похилим шнуром та висками.

У XVII столітті з’явився висячий компас (підвісна бусоль), який разом з підвісним півкругом майже протягом чотирьох століть використовувався при зйомках гірничих виробок. У 1730 р. англійським механіком Джоном Сіссоном було створено перший теодоліт.

Подальший розвиток маркшейдерської справи пов’язаний з іменами професора Вейсбаха і маркшейдера Борхерса, які в 40-х роках ХІХ століття довели доцільність використання в маркшейдерських зйомках теодолітів та нівелірів. Вони використали їх для проведення штолень в Фрейберзькому гірничому районі, які відрізнялися значною довжиною і велись багатьма зустрічними вибоями із різних точок. У цей період в Німеччині для зйомок гірничих виробок разом з теодолітом та нівеліром широко використовувалися орієнтир-бусоль, дзеркальна бусоль, проектувальні тарілочки та інші прилади, методика роботи з якими була викладена в книгах Вейсбаха “Нове маркшейдерське мистецтво” (1851 р.) та Борхерса “Практичне маркшейдерське мистецтво” (1869 р.).

У Росії перші згадки про маркшейдерів з’явилися за часів Петра І. У складеному В.І. Татищевим “Заводському статуті” (1734 р.) та в праці В. Геніна “Опис Уральських і Сибірських заводів” (1735 р.) чітко визначені завдання та обов’язки маркшейдера гірничого підприємства.

Важливе значення для розвитку маркшейдерської справи мала праця М.В. Ломоносова “Перші основи металургії або рудних справ” (1763 інші). Важливою подією в розвитку гірничої справи в Росії було створення в 1773 р. у Санкт-Петербурзі Гірничого училища. У його стінах виросла ціла плеяда талановитих вчених та викладачів, до яких належить і О.І. Максимович – автор першого російського підручника “Практична підземна геометрія” (1805 р.).

Особливе місце в розвитку маркшейдерської справи належить П.О. Олишеву, який розробив методику підземної зйомки і складання маркшейдерських планів за координатами. Результати його робіт, викладені в книзі “Маркшейдерське мистецтво” (1847 р.), дозволили значно підвищити точність зйомок і вирішувати складні завдання гірничої справи.

Велике значення для розвитку маркшейдерської справи в Україні мало відкриття у 1899 р. першого навчального закладу з гірничої справи – Єкатеринославського вищого гірничого училища. Важливий внесок у розвиток маркшейдерії в Україні зробили вчені, які працювали в цьому та інших закладах: Г.А. Тіш, В.І. Бауман, П.М. Леонтовський, І.М. Бахурін, П.К. Соболевський, І.Г. Лисиця, Д.М. Оглоблін, Й.Я. Рейзенкінд, П.І. Кудряшов та інші.