- •Виникнення і розвиток науки історії держави і права.
- •Предмет, методи та завдання історії держави і права України.
- •Проблеми періодизації історії держави і права України.
- •Стародавні держави і право на території України.
- •Формування державності у східних слов’ян. Утворення Київської держави.
- •Теорії походження Київської держави.
- •Суспільний лад Київської держави.
- •Державний лад Київської держави.
- •Загальна характеристика джерел права Київської держави.
- •Звичай та звичаєве право як джерело права Київської Русі.
- •Договори як джерело права Київської Русі.
- •Князівське законодавство як джерело права Київської Русі
- •Рецепція візантійського права в Київській Русі.
- •Походження, основні редакції та списки Руської Правди.
- •Загальна характеристика Руської Правди як джерела права Київської Русі.
- •Цивільне право за Руською Правдою.
- •Спадкове право за Руською Правдою.
- •Шлюбно-сімейне право за Руською Правдою.
- •Кримінальне право за Руською Правдою.
- •Мета і система покарань за Руською Правдою.
- •Характер та особливості процесуального права за Руською Правдою.
- •Утворення та державний устрій Галицько-Волинської держави.
- •Судові органи та особливості правової системи Галицько-Волинської держави.
- •Правове положення українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •Загальна характеристика Литовських статутів та їх застосування в Україні.
- •Цивільне право за Литовськими статутами.
- •Шлюбно-сімейне право за Литовськими статутами.
- •Спадкове право за Литовськими статутами.
- •Кримінальне право за Литовськими статутами.
- •Судова система та процесуальне право за Литовськими статутами.
- •Запорізька Січ, її організація і роль в історії держави і права України.
- •Формування Української держави в роки національно-визвольної війни 1648 — 1654 рр.
- •Рішення Переяславської Ради 1654 р. Та її політико-правові наслідки.
- •Приєднання Лівобережної України до Росії та його юридичне оформлення.
- •Правове становище Гетьманщини у складі Російської держави за Березневими статтями 1654 р.
- •Державний устрій Гетьманщини.
- •Судова система Гетьманщини. Реформи к. Розумовського
- •Конституція Пилипа Орлика 1710., її зміст та значення
- •Організація і діяльність Малоросійських колегій та правління гетьманського уряду
- •Поступова ліквідація царизмом автономного устрою Гетьманщини
- •Джерела права у Гетьманщині за Березневими статтями 1654
- •Джерела і структура Прав за якими судиться малоросійський народ 1743р
- •Цивільне право за Кодексом 1743
- •Спадкове право за Кодексом 1743
- •Шлюбно-сімейне право за Кодексом 1743
- •Кримінальне право за Кодексом 1743
- •Мета і система покарань за Кодексом 1743
- •Суд і розправа в правах малоросійських 1750 – 1758рр., її структура,зміст і значення.
- •Зібрання малоросійських прав 1807р., його зміст і значення
- •Характеристика судової реформи 1864р.
- •Реорганізація прокуратури, заснування адвокатури та створення суду присяжних за судовою реформою 1864р.
- •Загарбання західноукраїнських земель Австрією
- •Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини
- •Переумови відродження української державності після і світової війни
- •Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність
- •Конституція унр 1918р., її зміст та значення
- •Українська гетьманська держава 1918
- •Українська держава за Директорії
- •Утворення урср та її юридичне оформлення
- •Розпад Австро-Угорщини та проголошення зунр
- •Проголошення зунр
- •Організація і структура державного апарату зунр
- •Об'єднання унр і зунРв єдиній соборній Українській державі
- •Передумови і юридичне оформлення утворення срср
- •Конституційний розвиток урср
- •Входження Західної України до складу урср. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України
- •Входження Північної Буковини до складу урср
- •Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком
- •Утворення, розвиток та падіння Карпато-Української держави (1938 – 1939)
- •Входження Закарпаття до складу урср. Діяльність Народної Ради
- •Розпад срср і відродження Української незалежної держави
- •Розробка та прийняття Конституції України 1996р., її основні положення та оцінка
Загальна характеристика Руської Правди як джерела права Київської Русі.
Найголовнішою пам'яткою права Київської Русі є Руська Правда, що зберегла своє значення і в наступні періоди історії й не тільки для українського права. Окрім цього, Руська Правда має чимале значення не лише як пам'ятка законодавства Київської держави, а й як джерело пізнання розвитку державної організації та господарства, подібні до капітулярів франкських королів з династії Каролінгів (VШ-ІХ ст.).
Руська Правда — це перший звід законів Київської Русі. У 1738 р. група російських істориків знайшла список Руської Правди в бібліотеці Російської Академії Наук. Як показали подальші дослідження, Руська Правда — це збірник галузей права, поділених досить умовно. Кожна наступна редакція чи кодифікація Руської Правди полягала у змістовній її переробці. Всі кодекси того часу називалися «Правдами». Руська Правда мала багато пережитків: кровна помста (злочин), самосуд, який не карався за Руською Правдою. Виклад норм права носив казуїстичний характер. Кожен конкретний випадок просто записувався у Руську Правду без загального формулювання і системи. Дуже багато справ мали характер приватного обвинувачення з ініціативи потерпілої сторони. Це норми звичаєвого права. В Руській Правді переважав приватний елемент над публічним, прослідковувалася повага до особи — справедливість закону до вільного громадянина. Разом з тим, зауважується також незалежне становище жінки. В силу свого правового навантаження, Руська Правда стала джерелом наступних кодифікацій і Литовських статутів. Руська Правда загалом містить чимало норм цивільного, шлюбно-сімейного, спадкового і кримінального права, розрізняє мету і систему покарань, вказує на стадії та етапи процесуального права тих часів.
Цивільне право за Руською Правдою.
Законодавство того часу мало досить розвинену систему цивільно-правових норм. Цивільне право міститься в Розширеній редакції Руської Правди. У статтях Руської Правди йшлося про способи встановлення права власності не тільки на землю й угіддя, а й на рухоме майно: коней, знаряддя виробництва тощо. Право власності відрізнялося від права володіння, передбачався порядок повернення власником виявленого ним свого майна, що знаходилось у незаконному володінні іншої особи. Власник майна водночас міг вимагати від незаконного володільця не тільки повернення свого майна, а й сплати компенсації за користування ним. Руська Правда всіляко охороняла приватну власність. Так, знищення знаку власності на бортних деревах каралося штрафом у значній сумі — 12 гривен. Аналіз норм Руської Правди дає право вважати, що об'єктами права власності були земля, коні, робоча худоба, одяг, зброя, знаряддя праці, товари для торгівлі та ін. З виникненням правового регулювання майнових відносин земля була найголовнішим серед об'єктів права власності. Основними формами земельної власності у Київській Русі були: 1) князівський домен; 2) боярська вотчина; 3) монастирська вотчина; 4) особиста вотчина церковних ієрархів; 5) земля громади (общини); 6) індивідуально-сімейна земельна ділянка; 7) незаселені вільні (державні) землі, верховним власником яких був великий князь як глава держави. Феодальна земельна власність була заснована переважно на князівських пожалуваннях. Джерелом її набуття спочатку була заїмка, тобто оновлення вільних земель зусиллям холопів і залежних селян. Пізніше головним способом набуття землі стало пряме її захоплення у сусідських територіальних громад (окняжіння, обоярення землі). А взагалі в Київській Русі основними способами набуття феодальної земельної власності були:
надання князем земель за службу і для служби;
освоєння вільних земель (заїмка, займанщина);
пряме захоплення общинних земель (окняжіння, обоярення);
купівля;
дарування;
міна;
спадкування.
Князі, у свою чергу, роздавали землі у користування своїм дружинникам, тіунам, слугам. Розвиненим було зобов'язальне право. Відомі такі види договорів: купівля-продаж, позика, поклажа, особисте та речове наймання тощо. Найповніше врегульований договір позики. Значною мірою це стало наслідком повстання київських низів 1113 р. проти лихварів. Володимир Мономах, покликаний боярами, щоб врятувати ситуацію, розробив заходи, спрямовані на впорядкування відсотків стосовно боргів, дещо обмеживши свавілля лихварів. Стягнення відсотків було обмежене 2 роками, після чого поверненню підлягала тільки взята сума. Якщо ж позикодавець уже встиг отримати відсотки за 3 роки (це становило 150 % боргу), то він втрачав право на повернення боргу. Об'єктом позики були не тільки гроші, а й хліб, мед тощо. Переважав простий порядок укладання договорів — усна форма із застосуванням деяких символічних дій: рукостискання, зв'язування рук тощо. У деяких випадках вимагалася присутність свідків. Є певні відомості й про зародження письмової форми укладання договору, зокрема, коли це стосується нерухомості.