37. Судова система Гетьманщини. Реформи к. Розумовського

Уперше здійснено спробу класифікації судових органів Гетьманщини за територіально-предметним принципом, показано складний процес формування судової системи та судочинства Гетьманщини за умов політичної та соціальної нестабільності, тиску з боку московського царського уряду. Відзначено, що від 1648 р. в Україні почала створюватися система державних органів, наділених судовими функціями. Аргументовано, що судовий процес Гетьманщини був заснований на демократчних засадах змагальності, диспозитивності, виборності суддів, гласного й відкритого судового розгляду, колегіального вирішення справ та доступності судових засобів. Досліджено вплив на судочинство Гетьманщини українсько-московського договору 1654 р. Зроблено висновок, що під час розслідування та вирішення кримінальних справ у середині XVII ст. суди Гетьманщини застосовували переважно процесуальні норми звичаєвого права, однак за цього зберігалась чинність правової норми, що містилась у Литовському Статуті та збірниках магдебурзького права "Саксон" і "Порядок", які застосовувались відповідно до нових умов та місцевих особливостей.

Практично одразу молодий гетьман К. Розумовський розпочинає реформи. Передусім освітні. Виходив він з того постулату, що наука, освіта, культура – це речі засадничі для розвитку країни. Звичайно, до такого розуміння він дійшов не самостійно. Це говорили найвидатніші мислителі того часу. До честі Розумовського зазначу, що він був на рівні цих ідей. І в тому, що прагнув загальної освіти всіх молодих українців (тобто до школи мали ходити всі діти всіх суспільних станів), і в тому, що хотів створити університет у Батурині, який знову став гетьманською столицею, а другий заснувати на базі Києво-Могилянської академії, причому сама академія стала б богословським факультетом університету. Мав намір широко засновувати нові друкарні, - не лише при університетах, а і при гімназіях. А на додачу – як переповідали сучасники – плекав гетьман Розумовський плани запросити завідувачем бібліотеки в Батурині самого Жан-Жака Руссо.

Зміцнює гетьман й автономію Лівобережжя. Він починає з власної руки роздавати маєтності старшині (а це був дуже вагомий важіль, щоб тримати її в послуху), самостійно призначає полковників (чого не було з часів Петра І), встановлює власні митні збори, щоб мати кошти у державній скарбниці. Під впливом гетьмана з’явився царський указ від 13 січня 1752 року, який забороняв поширення на українське населення стану холопства. Почалася військова реформа: була модернізована артилерія, в полках вводилися блакитні однострої. Проводив гетьман Розумовський й судову та адміністративну реформи, створюючи цілу мережу земських, підкоморських і гродських судів та ділячи країну на 20 повітів.

Ба більше: гетьман регулярно збирав старшинські ради а 1763 року для затвердження судової реформи на Гетьманщині скликав у своїй столиці Батурині Генеральні збори. Ці збори Розумовський мав намір зробити постійними, перетворивши їх на такий собі шляхетський парламент, а гетьманську владу – спадковою. Обговорювалося на цих зборах, зокрема, відновлення традиції укладання статей українсько-російської угоди з кожним новим монархом та митного кордону між Україною і Росією тощо. Взагалі: в оточенні Розумовського домінувала думка: у нас з росіянами один монарх – але дві країни, дві держави, з‘єднані тільки персональною унією.