9. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.

Структура процесу виховання передбачає(за Ільїним):

1.Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки. Дитина стає членом певної системи, де вже діють певні норми, правила, яких їй доводиться дотримуватися.

2.Формування почуттів. Сприяють формації певних дій особистості із сфери розумового сприймання у сферу емоційних переживань.

3.Формування переконань. Переконання, що ґрунтуються на істинних знаннях, а з іншого - ,,стрижнем,, поведінки особистості.

4.Формування умінь і звичок поведінки, яке потребує поступовості і систематичності вправляння, посильності і доцільності поставлених вимог, їх відповідності рівню розвитку дітей.

За Підкасісти:1.Виховуююче середовище;2.виховна діяльність;3.осмислення світу і себе у ньому.

10. Психічні механізми процесу виховання. Сучасні трактування механізмів індивідуалізації та персоналізації.1. Індивідуалізація – відокремлення себе і свого від іншого – чужого. Це є етап усвідомлення своїх потреб, мотивів і бажань і їх виокремлення шляхом дистанціювання від ,,не своїх,, інертних бажань, потреб. 2. Персоналізація відбувається тоді, коли людина адаптуючись у соціумі забарвлює його у свої кольори(доцільності, мотивів, сенсу)1.1.Механізм усвідомлення людиною власних потреб. Масово розпочинається із 3-х років. Паралельно із ним розпочинається процес ранжування власних потреб – це є визначення ситуативно або ж принципово, яка з потреб є вагомішою. Маслов виділяє 2 рівні вищих потреб(потреби фізіологічні, потреба безпеки) і 3 рівні нижчих( потреба у спілкуванні, потреба в оцінці і повазі, самовдосконаленні, в заннях, естетичні потреби) Якщо нижчі домінують, то вищі не проявляються.

11. Сутність процесу виховання. "Загальний педагогічний закон", положення, що випливають з нього.

Виховання — соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості

Процес виховання, як специф.вид соц.діяльності, підпорядковується певним правилам, має свої закони та закономірності.Вони визнач.порядок досягнення цілей і завд.вихов., сприяють ефективному управлінню виховною діяльністю, дають можливість передбачити результати вих.роботи і науково обгрунтув.. гуманізув. мету, ідеал, зміст, методи і форми вих.укр.громадян. Закони вих.дають можливість з'ясувати сутність вих.процесу, відбивають його об'єктивні, внутр.,суттєві та відносно стійкі зв'зки.

Люд.виховується виробляючи потрібну якість, тому що їй ств.умови, де ця якість може з'явитись. Модель Виготського назив."вагони-рейки-потяг". Вагони – дитина, потяг – власне прир.активність, потреба діяти, набув.досвід. Рейки – вихов. середовища, в якому якість може з'явитись.

Закони, які проявл.в більшості освітньо-вих.систем: 1.Закон соц.зумовленості цілий, змісту, принципів і методів вих. виявляє об'єктивн.процес визначального впливу суспювідносин, соц.устрою на формув.основн.компонентів процесу вих. 2. Закон зумовленості виховання характером діяльності та спілкув.вихованців з'ясов.співідношення між педаг.керуванням і роз-к активн. вихованців як суб'єктів самовихов.3. З-н цілісності та єдності процесу вих. виявляє співвідношення частини та цілого у вих.процесі. 4. З-н єдності і взаємозв.теорії та практики вих. розкрив. Співвідношення між змістом і методами вих. та майб. дія-стю вихованців.