4.Зміст виховання, як психолого-педагогічна ( система відношень особистості) та соціально-педагогічна структура.

Зміст виховання не як система відношень людини до себе, до інших людей, до діяльності ( роботи яку виконуємо) Відношення: стійко негативне до себе – автоматично негативне забарвлює усі ніші відношення; ситуативне-негативне – відношення, яке визначається у цілому незадоволеної людини, це відношення не менш негативне ніж попереднє але: 1. може активізуватися у будь якої людини у кризовий період; 2. Може легко долатися вмілими діями вихователів чи батьків; 3. Легко використовується різного роду маніпуляторами. Ситуативно – позитивне відношення і стійко позитивне відношення. Істотна відмінність у ставленні людини до себе сті1ко-позитивне чи стуат.поз. полягає у тому, що в другому випадку людин більше любить себе успішну, схвалювану оточенням.

5.Явища, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес Опірність вихованню. Найтиповіші прояви опірності.

Опірність вихов. – відштовх.людиною вих.впливів. Опірність відбувається на різних рівнях: свідома не свідома ( виражається у неприйнятті, ігноруванні або протистоянні) Причини виникнення: невідповідність між актив.природою дитини і соц..педагог.умовами. Наслідки прояву опр. Вих.. І загострення (загострення нервово психічних розладів) підвищення агресії, гіперактивність. ІІпасив – слухає, але не виконує.

7. Закономірності виховного процесу.

Закономірності виховання – стійкі, повторювальні, об’єктивно-існуючі зв’язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості. Закономірності особливо важливі у процесі виховання: 1.Органічний зв’язок виховання із суспільними потребами і умовами виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його виховній системі. 2.Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. Найголовнішим чинником є людський.3.Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.4.Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери.5.Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність – головний фактор єдності, свідомості і поведінки

8. Принципи виховання Принципи виховання – керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації, методів.Процес виховання ґрунтується на принципах:1.Цілеспрямованість виховання. Початком будь-якої діяльності є визначення мети. Визначивши мету педагог вчасно зможе побачити недоліки у вихованні, скоригувати виховний процес.2.Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів. 3.Повага до особистості дитини, поєднана із розумовою вимогливістю до неї.4.Опора на позитивне в людині. Опора вихователя на хороше в людині, його довіру до здорових намірів і прагнень учнів.5.Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.6.Систематичність і послідовність виховання. Система педагогічних впливів, яка забезпечує формування в кожного учня світогляду, переконань, ідеалів, інтересів, морально-вольових рис, цілісної особистості.7.Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї та громадськості. 8.Єдність свідомості і поведінки. Поведінка людини – це її свідомість у дії. 9.Народність. Єдність загальнолюдського і національного.13.Демократизація. Усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності.14. Етнізація. Наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянин