- •1.Педагогіка як наука. Її предмет, етапи розвитку.
- •2.Основні педагогічні категорії.
- •3. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з ін. Науками.
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень.
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Аксіологія, онтологія та ідеологія.
- •7.Загальнонаукова
- •8.Виховання у первісному суспільстві:його ф-ії, зміст і характер.
- •9. Школа та освіта у країнах Стародавнього Світу. Антична педагогічна думка.
- •10.Виховання і освіта в Середні віки. Зміст освіти, форми і методи навчання, традиції.
- •11. Виникнення університетів, їх структура, типи, напрям діяльності, зміст освіти.
- •12. Школа і педагогічна думка в епоху Відродження та Нового часу.
- •13. Діяльність і педагогічні погляди я. Коменського, й. Песталоцці, ф. Дістервега.
- •14. Діяльність і педагогічні погляди й. Гербарта, с. Спенсера, ж. Руссо, д. Локка.
- •15. Інноваційні освітні процеси на поч. 20 ст. Педагогічні погляди г. Кершентайнера, д.Дьюї, м.Монтессорі, с.Френе.
- •19. Розвиток освіти і педагогічної думки в Київській Русі.
- •20. Розвиток педагогічної освіти і педаг.Думки в Укр. У 13-перша пол.. 16ст.Типи шкіл. Освітні тенденції.
- •26. Трактування поняття особи, індивід, особистість, індивідуальність. Поняття розвитку особистості, параметри розвитку.
- •28. Поняття віку , теорії розвитку особистості.
- •21. Школа, освіта і пед.Думка
- •22. Освіта і пед думка в Укр.Під владою Росії.
- •23. Освіта і пед.Думка під владою Польші (1919-39)
- •24. Освіта і пед.Думка під владою Австро-Угорщини
- •25. Освіта і пед.Думка України у складі срср.
- •Поняття мети виховання в педагогічній діяльності. Поняття змісту виховання в історичному огляді.
- •2.Виховний ідеал українців у історичному та народознавчому аспектах . Виховний ідеал Ващенка
- •3.Зміст і мета виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •4.Зміст виховання, як психолого-педагогічна ( система відношень особистості) та соціально-педагогічна структура.
- •5.Явища, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес Опірність вихованню. Найтиповіші прояви опірності.
- •7. Закономірності виховного процесу.
- •9. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •11. Сутність процесу виховання. "Загальний педагогічний закон", положення, що випливають з нього.
- •12.Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікації методів виховання.
- •13. Методи інформування, розвитку свідомості дитини.
- •14. Методи організації діяльності і розвитку позитивного особистого досвіду
- •15. Методи стимулювання та регулювання поведінки д-сті і р-ку позитивн.Особистого досвіду.
- •16. Методи контролю, самоконтролю і самооцінки рівня вихованості
- •17. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •20. Група як виховуюче середовище. Види груп.
- •22.Іі. Вчитель як класний керівник. Основні завдання діяльності. Стадії розвитку групи (а.Макаренко).
- •23.Іі. Учнівський актив як орган управління групою. Функції і умови ефективної діяльності.
- •24.Іі. Лідери у дитячих групах. Особливості розвитку лідера у дитинстві.
- •28. Типологія конфліктів.
- •29. Способи виходу з конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності.
- •1.Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •2. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння
- •3. Історія становлення основних рис суч.Дидактики
- •10. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •11. Сутність процесу навчання
- •12. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •13. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •14. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •15. Типи процесу навчання.
- •21. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •22. Класифікація методів навчання на сонові:
- •24. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •27. Поняття контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю.
- •28.Види контролю, форми і методи контролю.
- •29. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання.
- •25. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •6. Зміст освыіи в сучасній школі, його компоненти.
- •16. Етапи формування уявлень, методика формування наук.Понять.
- •19. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •30. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
17. Поняття і класифікація форми організації виховання.
Форму організації виховної роботи визначають з містом виховання кількісним складом учнівського колективу, специфікою навчального закладу, рівнем взаємодії між вчителем і учнем, кураторами і студентами. Виховання проходить успішно у процесі реалізації його загальних індивідуальних групових форм. Індивідуальна форма для учнів є ключовою оскільки здійснюють самовиховну роботу, підвищує певнмй духовно моральний науково-дослідницький рівень. Групові форми включають врахування вчителями окремих індивідуальних зацікавлень учнів. Форма парної виховної роботи передбачає виховання при взаємодії двох осіб-вчителя і учня. Вони співпрацюють з наявністю зворотнього зв’язку. Колективні форми- застосовуються для виховання всього класу. Колективні форми організації виховання сприяють поширенню дисципліни всіх учнів.
18. Соціальне становище і роль людини у групі. Існує 4 етапи входження особистості у групу:1. Адаптація—індивід уточнює загальні характеристики, структуру, цінності групи.індивідуалізація-- індивідуалізація—індивід заявляє про свої претензії на статус у групі, демонструє особисті якості. Інтеграція—а.група приймає індивіда і визнає його місце в групі; б.індивід включається у структуру внутр.. групових взаємин і приймає групові норми. 4. Персоналізація—тривале перебування люд. У групі приводить до ототожнення її значимих якостей групи вцілому.
19. поняття групи її загальні якості. Колектив як засіб для самовираження особистості.
Групою можна назвати будь яке об’єднання людей, незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між його членами. Як суб’єкт діяльності та спілкування група є тим осередком, де перетинаються суб’єктно- об’єктні зв’язки особистості. Колектив—це об’єднання людей, що характеризуються своїми соціальними особливостями. Вивчаючи дитячі об’єднання розрізняють формальні і неформальні групи. Формальні—це спеціально організовуванні, преважно дорослими, для спільної діяльності дитяче об’єднання.неформальні—стихійно виникаючі добровільні об’єднання, що складаються на основі дружніх відносин, сумісних ігор. Вища форма організованої групи і є колектив. Він здійснює організаторську виховну і стимулюючу функції. Найбільше значення для становлення особистості мають такі характеристики шкільного колективу: наявність єдиної спільної мети, діяльності, велика різноманітність творих особистостей—членів колективу.
20. Група як виховуюче середовище. Види груп.
Група як виховуючи середовище відіграє у житті дитини дві ролі: 1) Створює умови для соціальної адаптації та засвоєння соціально значимих знань. Вцілому, особистість у будь якій соціальній групі може виступати із 3 рольових позицій: 1. Я—людина в цій групі діє керуючись власним вмотивованим вибором. 2. Ми—людина діє на підставі вмотивованого заявленого, але заздалегідь відомого рішення реалізовуючи не власне а груповий вибір. 3. Інші—людина діє на основі власного вольового рішення, але всупереч загально прийнятим нормам. 2)створює перешкоди на шляху до самореалізації, самовираження. 1. Створення спільного простору для налагодження групової життєдіяльності. Спільна життєдіяльність налагоджується шляхом організаціє колективних, творчих справ. Групи: формальні, неформальні, умовні, організовані, неорганізовані.
21.ІІ. Закономірності розвитку групи у високорозвинуту (на прикладі дитячої, учнівської групи). Існує декілька моделей розвитку малої соціальної групи (саме такою групою є дитячий чи учнівський колектив). Етапи розвитку групи за Кірпічніковим:-«піщані розсипи» - мінімальна взаємодія – дифузна група;-«м’яка глина» - група не здатна до самовідновлення – номінальна група;-«далекий маяк» - група об’єднана кінцевою метою діяльності – асоціація;-«пурпурові вітрила» - група об’єднана спільними інтересами, цінностями, творенням спільного простору – автономія;-«палаючий факел» - емоційна близькість – колектив (найрозвинутіша група). Модель поетапного розвитку групи за Уманським:Конгломерат – асоціальна група – номінальна група – група-асоціація – група-кооперація – група-автономія – група-корпорація – колектив.Модель емоційної динаміки у групах за Волковим:Сприймання – зближення – спільні дії – зчеплення.