19. Мовна політика

20. Мова як особлива знакова система.

Знак - це матеріальне втілення, яке передає інформацію за принципом конвенційності (домовленості). Він заміщує реальний позначуваний предмет (виконує субститутивну функцію).

Знаки обєднуються в знакові системи, які вивчає наука семіотика.

Типи зн. за способом сприйняття: 1. Зорові 2. Тактильні.

Ознаки:

- заміщує реальний обєкт.

- Не існує окремо.

- вступає в звязок з іншими знаками в межах системи.

- закріплений в людській свідомості.

- поєднує в собі план вираження - ту форму, в якій втілюється, і план значення - означувану інформацію.

- один і той же знак в різних системах може мати різне значення.

Мова є знаковою системою; одну й ту ж інформацію ми можемо передати за допомогою символів: показати на двері або написати "вийдіть", або ж замінити це слово символами азбуки Морзе.

Знаками в мові можна вважати лише те, що несе інформацію. Наприклад, окремо взяті звуки в мові не несуть інформації, а, отже, не є знаками. Не є знаками в мові:

- звук (не несе інформації)

- морфема (напівзнак, бо самостійно вона не реалізує своє значення, а лише вказує на нього: стіл, стол-а, стол-у і.т.д.)

- речення (бо речення саме по собі є не цілісним знаком, а їх системою).

Мовні знаки не мають органічного звязку з позначуваними явищами, а, отже, одне й те саме поняття в різних мовах виражається по-різному: гвоздь, цвях, nail, Nagel, водночас однакові за планом вираження слова можуть означати різні поняття.

Особливості мови як знакової системи:

- мова - природна знакова система. Всі інші є штучними.

- будь-яку іншу знакову систему можна передати мовою, навпаки - неможливо.

- мова є найпотужнішим засобом формування думки.

Отже, мова є особливою і досить складною знаковою системою. На відміну від усіх інших знакових штучних систем, мова є природною системою. Вперше знакову теорію серед мовознавців сформував Ф. де Соссюр, визначивши мовознавство як складову частину семіотики, а семіотику - частиною соціальної психології.

Знак позначає предмети позамовної дійсності і тісно повязаний з психологічним сприйняттям людини. На основі цього розрізняють:

референт - одиничний предмет (напр, стілець).

денотат - клас ідентичних предметів, які мають спільні риси (стілець може бути грубий і деревяний або обтягнутий тканиною, або бути витвором мистецтва з позолоченими ніжками, але все одно він лишиться стільцем).

сигніфікат - сукупність ознак класу предметів.

21.Синтетичні та аналітичні засоби вираження мовних значень

До синт.способів вираження граматичних значень належать, афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення, суплетивізм. Афіксація-це вираження граматичних значень за допомогою афіксів: суфіксів, префіксів, закінчень. В афіксальному способі виділяють такі різновиди його: суфіксація - (перечитати-перечитувати);префіксація (нести - занести, принести); конфіскація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня.(переміг-перемагаю); трансфікація - вираження граматичних значень за допомогою транс фіксів, тобто афіксів, які, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать прошарком голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично;нульовий афікс, тобто відсутність афікса ва одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах(стіна - стін, робота – робіт). Чергування - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. В укр мові та рос.мові за допомогою чергування виражається граматичне значення виду(зібрати -збирати, нарвать - нарывать). Наголос-фонетичний засіб вираження граматичного значення. напр.: вирізАти, насипАти(недоконаний вид) - вИрізати, насИпати (доконаний вид).Редуплікація-повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вона використовується для вираження множини імен у кит, япон, корейській мові.В укр, рос. мовах чітко вираженим граматичним способом повтори зрідка виступають для передачі видових відтінків дієслова(тривалість дії): говориш-говориш; работаешь-работаешь. Словоскладення-поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з’являється слово. Поєднуватись можуть повні корені й усічені, основи і цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції складання:1 механічна, коли значення складного слова= сумі значень складових його частин( напр. стінгазета)

2 органічна(фузійна),коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин.

Суплетивізм-утворення граматичних форм одного і того ж слова від різних коренів чи основ: брати(недоконаний вид)- взяти(докон.)говорит - сказати.

Аналітичні засоби. До них належать вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів. Службовими словами ,які виражають грам. значення є артиклі, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки слова ступеня, пусті слова. Артиклі вик. такі функц:1)виступають засобом частиномовного позначення;2)розрізнюють грамат. категорії означеності\неозначеності;3)виражають категорію роду, числа;4)служать способом вираження відношень між словами в реченні. Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, вказують на відмінок іменника(їду в метро – Місц.в - піду до метро Р.в). Допоміжні дієслова служать для творення складних дієслівних форм і викор. як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану(я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати) Слова ступеня виступ як спосіб творення ступеня порівняння якісних прикм. І прислівників у мовах різних родин(більш менш дуже вельми(зручний-більш зручний…) Пусті слова-це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираж. їх грам.зная.9рись-самець,рись-самка).Сполучники вираж. граматичні відношення між словами в реченні. Частки передають різні модальні значення ,а також деякі відтінки грамат. значень(читав би ,пел бы) Інтонація є засобом вираження грамат. значень на рівні синтаксису(запитання наказ сумнів..)