38. Граматичне значення. Граматична категорія. Лексична і граматична семантика у мові

Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію.

Кожне слово в мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакою слова.

Граматичні значення слова є додатковими (супровідними) щодо лексичного значення і слугують для позначення як певних різних зовнішніх зв'язків предмета чи явища, так і найзагальніших властивостей буття.

Кожна окрема система однорідних граматичних значень — це граматична категорія. Граматична категорія щодо граматич­них значень є загальне, а граматичні значення щодо граматич­ної категорії — часткове. Граматична категорія ґрунтується на двох і більше граматичних значеннях. Наприклад, категорія роду в українській мові об'єднує чоловічий, жіночий і се­редній рід, категорія числа — однину й множину, категорія виду — доконаний і недоконаний вид тощо.

Усі змінні граматичні категорії даного слова формують його парадигму — сукупність усіх словоформ. Наприклад, парадигма іменника в українській мові налічує 14 словоформ (по 7 від­мінків в однині й множині), парадигма прикметника — 24 словоформи (по 6 відмінків у трьох родах і 6 — у множині).

В українській мові є такі основні граматичні категорії: в іменниках, прикметниках, деяких займенниках, деяких формах дієслова — категорії роду, числа й відмінка; у частини прикметників і прислівників — категорія ступенів порівняння; тільки в дієсловах — категорії виду, перехідності, способу, часу, особи.

39. Граматичний спосіб. Внутрішня флексія, зміна наголосу, редуплікація, суплетивізм, афіксація, циркумфіксація.

Кожне граматичне значення обов’язково має в мові матеріальне вираження, певне граматичне втілення, тобто оформлене певним граматичним способом. Граматичний спосіб-формальний засіб вираження граматичного значення. Якщо граматичні категорія і значення є одиницями плану змісту мови, то граматичний спосіб є одиницею плану вираження мови. Є синтетичні й аналітичні способи вираження граматичних значень. Якщо лексичне й граматичне значення виражається в одному слові, то такий спосіб називається синтетичним (наприклад: знатиму, серйозніший).До синтетичних способів належить вираження граматичних значень за допомогою:

Афіксів (закінчень, суфіксів, префіксів).Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють такі його різновиди: суфіксація (індоєвроп. і семіт. мови), префіксація (індоєвроп.), конфіскація (комбінація префікса і суфікса, які діють сукупно; дехто відносить сюди циркумфіксацію - перерваний афікс, який охоплює з двох боків корінь: gemacht - зроблений), ін фіксація (морфеми, вставлені всередині кореня), трансфіксація (афікси, котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, служать прошарком голосних серед приголосних, хар-на для семітських мов),нуль-афіксація(відсутність афікса в одній з форм, за наявності в іншій: стіна - стін);

Чергування(внутрішня флексія) - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов(зібрати-збирати).Часто виступає в поєднанні з афіксацією.

Зміни наголосу (руки — родовий відмінок однини, руки — називний відмінок множини).Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли він рухомий і нефіксований. Тоді зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом розрізнення форм цього слова.

Редуплікація-повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вик-ся для вираження мн. імен у кит., яп, кор. та ін. мовах. В укр. та рос. для передачі видових відтінків дієслова(тривалість дії), підсилення ознаки.

Суплетивізму (утворення граматичних форм того самого слова від різних коренів: брати-взяти). Характерний для особових займенників, ступенів порівняння в індоєвроп. мовах (я — мене, ми — нас, добрий — кращий).

Якщо граматичне значення виражається окремо від лексичного, то такий спосіб називається аналітичним (наприклад: буду знати, більш серйозний). До аналітичних способів належить вираження граматичний значень за допомогою прийменників (різні відмінки: стіл — на стіл, синові — при синові), допоміжного дієслова бути (буду писати), часток (сказав — сказав би, акуратний — більш акуратний), сполучників, порядку слів (Свідомість визначає буття і Буття визначає свідомість: Гарний день і День гарний).