30. Виділення фонеми представниками Московської та Ленінградської (Петербурзької) шкіл.

На сучасному етапі існують кілька фонологічних теорій, які по-різному трактують окремі аспекти фонеми. В Росії дослідженнями з фонології займаються 2 школи: Ленінградська і Московська.

Ленінградська фонологічна школа заснована учнем Я. Бодуена де Куртене Львом Щербою. Предаставниками її є Лев Зіндер, Маргарита Матусевич, О. Гвоздєв, О. Бондаренко, Ю. Маслов.

Ленінградська фонологічна школа дотримується думки про відносну автономність фонологічної системи, діалектичну єдність фонеми і звука.

За розробленою нею теорією, наприклад, у слові [вадавос] у перших двох складах представлена фонема а, оскільки звучить а, а наприкінці слова - фонема с, оскільки це відповідає звучанню. На думку представників цієї школи, фонема є словорозрізнювальним засобом.

Московська фонологічна школа зосередила увагу на здатності фонем розрізняти морфеми і розглядає фонему як ряд звучань, що перебувають в позиційних чергуваннях. Представники: Р. Аванесов, В. Сидоров, Петро кузнєцов, О. Реформатський, М. Панов. Відповідно до висунутої ними теорії в слові водовоз в перших 2- складах представлена фонема о, оскільки тут наявня морфеми вод- (під наголосом - вОду) і -о- - сполучний голосний, а наприкінці слова - воз- (звучить з): [въдАвOзъ]. З точки зору Московської фонолог. школи. фонема є мовною одиницею, яка представлена рядом звуків, що позиційно чергуються, і служить для розрізнення та ототожнення слів та морфем. Преставниками цих двох шкіл серед укр. мовознавців є: Ірина Сумцова, Ніна Тоцька - Ленінгр. школи. Федот Жилко - Московської.

31. Супрасегментні звукові явища. Компоненти інтонації

До супрасегментних, або надсегментних засобів, відносять такі комплексні явища, як інтонацію, ритм і наголос.  До компонентів інтонації відносять: мелодику, темп мови, паузу, інтенсивність звуку (сприймана зміна гучності).

Роль різних компонентів інтонації у фонетичному оформленні вислову різна, але всі вони взаємозв'язані, складно «переплітаються» з наголосом і ритмом. Найбільше навантаження доводиться на мелодику.

Наголос може бути словесним і фразовим. Розглядаючи  слова в ізольованому положенні, ми говоримо про словесний наголос, тобто, відзначаємо виділення одного або декількох складів у складі слова на тлі інших.

При аналізі висловів ми стикаємося з фразовим наголосом. Фразовий наголос – це виділення слів у фразі. Воно організовує вислів, додає наший мови певний ритм. Як і мелодика мови, воно тісно пов'язане з комунікативним сенсом вислову.

Питання-уточнення, питання-перезапит, запит важливої інформації, прохання і наказ і так далі по-різному оформлятимуться залежно від вашого комунікативного наміру.

Наголос – досить складне явище. Фонетично воно багато в чому специфічне в англійській і українській мовах, що часто приводить до інтерференції – помилок в словесному фразовому наголосі в іншомовних фразах, тому йому ми приділимо надалі спеціальне заняття.

Ритм – одна з найважливіших мовних характеристик. Особливий ритмічний малюнок англійської мови створюється за рахунок чіткого чергування ударних і ненаголошених складів.  «Перебудуватися»  з плавного російського ритму на чіткий англійський допомагають спеціальні вправи на ритм, читання лімериків, виконання англійською мовою пісень і віршів.

Швидкість протікання мови в часі носить назву темпу мови. Темп мови є одним з важливих компонентів інтонації. Він грає істотну роль в передачі логічній і емоційно-модальній інформації, а також служить засобом для оформлення мовних одиниць.

Компонентами інтонації є мелодика, синтагматичне розчленовування, паузація, фразова акцентуація, гучність, темп і тембр.