10. Словянські мови

Східна п.гр.: (українська, російська, білоруська); Західна: (польська, чеська, словацька, кашубська (як діалект польської), лужицька, полабська, поморські діалекти); Південна (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська).

11. Індоєвропейська родина мов (слов’янська, германська, романська групи)

Індоєвропе́йські мо́ви — найпоширеніша сім’я споріднених мов, одна з понад 20 мовних сімей світу.

Належність окремих мов і мовних груп до сім’ї Індоєвропейських мов визначається на підставі подібності їхньої структури, досліджуваної за допомогою порівняльно-історичного методу і пояснюваної як результат їх походження від єдиної у минулому індоєвропейської прамови.

За ознаками ближчої спорідненості Індоєвропейські мови поділяються на групи мов і окремі мови на рівні груп.

Існує 7 груп живих Індоєвропейських мов і 3 окремі мови, до яких належать також відомі з історії близькоспоріднені з ними мертві мови, що були попередніми етапами розвитку сучасних мов або належали до відповідних груп як самостійні мови.

Слов’янська група мов поділяється на 3 підгрупи (понад 290 млн. носіїв): східну (українська, російська, білоруська; див. Східнослов'янські мови), західну (польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька) і південну (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська); до західної підгрупи належала також полабська мова, яка зникла на початку XVIII ст.

До групи германських мов (бл. 550 млн. носіїв) належать живі мови: англійська — друга (після китайської) за поширеністю у світі, німецька, нідерландська, фризька, люксембурзька, африкаанс, їдиш, шведська, данська, норвезька, ісландська, фарерська і мертві — готська, бургундська, вандальська, гепідська, герульська.

Романська група мов (576 млн. чол.) представлена живими мовами — французькою, провансальською (окситанською), італійською, сардинською (сардською), іспанською, каталанською, португальською, румунською (мова румунів і молдован), аромунською, ретороманською, рядом креольських мов. Усі романські мови розвинулися на основі латинської мови, літературна форма якої відома тепер за численними писемними пам’ятками і застосовується досі як мова католицької літургії та (обмежено) як міжнародна мова науки. Латинська мова разом з мертвими мовами оскською й умбрською утворювали групу італьських мов.

12. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.

Звуконаслідувальна (Демокріт, Платон). У 19 стю теорію підтримував В. Уїтні.

- Мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи: му-му, гав-гав, кап-кап.

Проти: - Згідно з теорією мова виникла випадково, а не за необхідністю.

- Найуживаніші слова не мають нічого спільного зі звуклонаслідуванням.

- Для утворення слів-наслідувань потрібно ВЖЕ мати досить розвинену систему мови.

Звукосимволічна (Аврелій Августин); В. Лейбніц, , В, Гумбольдт, Я. Грімм, О. Потебня, Ш. Баллі. Близька до звуконаслідувальної.

- Мова - наслідок прямого звязку між почуттями і емоціями.

- При творенні слова людина опирається на власні відчуття.

Проти: - Деякі "приємні" на слух слова іноді позначають зовсім неприємні речі: лай, балда.

Дослідження вчених кінця 80-х рр. говорить, що звукосимволізм відіграв значну роль у виникненні мови, а з часом зазнав обмежень.

Вигукова гіпотеза (довільних вигуків). Започаткували епікурейці Давньої Греції. Підтримували: Ж.-Ж. Руссо, Д.М. Кудрявський.

- Слово - дзеркало внутрішнього стану людини. Мова - наслідок потреби виражати свій внутрішній стан.

Проти: - За гіпотезою, виникнення мови є випадковим.

- Вигуки, які виражають емоції, дуже різні у всіх народів.

- Функції мови зводяться лише до експресивної, але ж існує багато інших.

Соціального договору. Діодор Сіцилійський.

- Мова виникла як наслідок потреби передачі інформації в умовах первісного ладу.

- Біди навчили первісних людей взаємній підтримці, і згодом, внаслідок потреби кращого спілкування, нечленороздільні звуки перетворилися на слова.

Проти: - Для того, щоб "домовитися", потрібно вже мати мову.

Гіпотеза трудових вигуків. Людвіг Нуаре, Карл Бюхер.

- Мова виникла в процесі трудової діяльності людини.

- Спочатку була мимовільною, а потім набула ознак символу трудових процесів.

- Первісна мова - набір дієслівних коренів.

Проти: - Варіант вигукової теорії, тільки тут вигуки не мали жодної функції, навіть експресивної.

- Біологічний погляд на походження мови.

Гіпотеза жестів. М. Я. Марр.

- Спочатку була мова жестів, а згодом вона трансформувалася в мову звукову.

- Жестова мова зберіглася і до наших часів, у деяких народів вона є супровідною до звукової, містячи навіть абстрактні поняття.

Проти: - Представники різних народів використовують жестикуляцію з різною інтенсивінстю. Фіни, наприклад, лише 1 раз за годину розмови.

Гіпотеза Ф. Енгельса.

- Мова виникла внаслідок потреби сформованих розумово первісних людей передати інформацію один одному.

- Виходить з теорії Дарвіна про походження видів.

Причини відкидання:

- У людини є ген мови, отже, мавпу, на відміну від людини, навчити мови неможливо, стверджував Ю. Овчінніков. Тож, людина походить від людини, а не від мавпи.

Теорія божественного походження. На даний момент до неї схиляються все більше мовознавців.

На разі виділяють близько 7 тис. різних мов. Вчених цікавить процес походження такої великої їх кількості. Поглядів на це питання лише два.

Теорія моногенезу. Підтримували О. Мельничук і Ю. Мосенкіс.

Повязана з біблійним вченням і італ. мовознавцем А. Тромбетті.

- Всі мови світу походять від 1-ї мови.

- Теорія про наявність індоєвропейської мови-прамови є яскравою ілюстрацією цієї думки, адже у багатьох мовах світу є безліч спільних рис.

Теорія полігенезу.

- Існувало декілька центрів походження людини, а, отже, і мови. На разі вважається менш імовірним.