Рекомендації щодо перекладу речень

1. Перше правило перекладача: щоб перекласти речення, потрібно спершу знайти в ньому дієслово в особовій формі – присудок, правильно його перекласти (тобто, врахувавши особу), потім знайти і перекласти підмет (іменник, субстантивований прикметник або займенник, який має форму називного відмінку того ж самого числа, що й присудок), а вже далі додавати інші члени речення.

Наприклад, треба перекласти речення:

• Magister discipŭlos docet.

Щоб перекласти дієслово docet, у словнику знаходимо: doceo, docui, doctum, ēre 2 – навчати, docet – навчає, адже закінчення –t відповідає третій ос. одн. Підмет речення magister (magister, tri m) – іменник другої відміни, вжито у формі Nominativus singularis. Іменник discipŭlos (discipŭlus, i m) другої відміни, вжито у формі Accusativus pluralis – додаток. Таким чином, переклад речення: Вчитель навчає учнів.

• Quo vadis? Vadis має закінчення 2 ос. одн. –s, перекладаємо: ідеш. Куди ідеш?

• Litteras scribo. Scribo має закінчення 1 ос. одн. –o, пишу. Пишу букви.

• Dum vivĭmus, laborāre debēmus. Vivĭmus, debēmus мають закінчення 1 ос. множ. –mus, відповідно, живемо, мусимо; laborāre – інфінітив. Доки живемо, мусимо працювати.

2. Прикметник у реченні, як правило, узгоджується з іменником (у роді, відмінку і числі, але зовсім не обов’язково у відміні), тому треба пильнувати за узгодженням.

Наприклад:

• у реченні Cautus metuit foveam lupus (Обережний вовк стережеться пастки) прикметник cautus узгоджується з іменником lupus (узгодження прозоре, оскільки обидва слова мають однакове закінчення –us). Порядок слів: обережний стережеться пастки вовк.

• у реченні Dant saepe parvam magna nubila pluviam (Часто великі хмари дають мало дощу) parvam узгоджується з pluviam (однакове закінчення –am), а magna – з nubila (однакове закінчення –a). Порядок слів: дають часто малий великі хмари дощ.

• у реченні Taciturnitas stulto homĭni pro sapientiā est (У нерозумної людини балакучість замість розуму) stulto узгоджується з homĭni: обидва слова мають форму Dativus singularis чоловічого роду, хоча прикметник stultus, a, um відмінюється у чоловічому роді за другою відміною, а іменник homo, ĭnis m належить до третьої відміни.

Бувають ситуації, коли прикметник субстантивується (отже, не узгоджується з іменником).

Такий прикметник може мати форму або чоловічого роду (вживається в однині або множині), або середнього роду (вживається виключно у множині).

Правило: якщо у вашому реченні є не узгоджений з іменником прикметник, що має закінчення -a, то цей прикметник вжито у формі множини середнього роду, проте перекладати треба субстантивованим прикметником або іменником у формі однини середнього роду; прикметник при цьому має збірне значення, e. g.: omnia - все.

Наприклад, речення

• Magna di curant, parva neglegunt (Про значне боги піклуються, незначним нехтують)

має два присудки: curant і neglegunt у формі третьої ос. множ. часу Praesens Indicativi Activi; підмет – di (Nominativus pluralis, скорочена форма від dei: deus, i m – бог). Прикметники magna (magnus, a, um) і parva (parvus, a, um), оскільки відмінюються за першою та другою відмінами і мають закінчення -a, можуть бути або жіночого роду (однина), або середнього роду (множина). Єдиний іменник речення чоловічого роду, отже прикметники узгоджуватися з ним не можуть; тому magna і parva – субстантивовані прикметники середнього роду, вжиті у формі Accusativus pluralis.

3. Зверніть увагу на синтаксисис відмінків (див., зокрема, «Додаток»).

Найчастіше вам буде траплятися Genetivus partitivus. Іменник, прикметник або займенник, який вжито у формі Genetivus pluralis потенційно може мати два варіанти перекладу, наприклад (e. g. – exempli gratia), virōrum (vir, viri m – чоловік) може перекладатися як чоловіків, так і з чоловіків, серед чоловіків: libri virorum (liber, bri m – книга) – книжки чоловіків, але unus virorum (unus, a, um – один) – один із чоловіків.

4. Зверніть увагу на наявність в латині постпозиційної частки -que, яка вживається у значенні сполучника «і»: vive valeque тотожньо вислову vive et vale («живи і бувай здоровий», епістолярна формула).

5. Звертайте увагу на дієслівне керування: латинське не обов’язково є тотожнім українському, e. g., українське дієслово допомагати керує давальним відмінком, а латинське juvāre – знахідним (Accusativus). Інформація про дієслівне керування надається у словнику.