- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •3.Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
Позитивне право - таке, що існує внаслідок його утвердження певним уповноваженим органом або особою.
Природне право – таке, що свідомими діями людей не створюється. У позитивному праві слід розрізняти:
Об’єктивне право (сукупність норм права, що виражені у відповідних юридичних джерелах (нормативно-правові акти, судові рішенні, правові звичаї тощо).
Суб’єктивне право (належить окремим особам (суб’єктам) і полягає в наявності в кожного з них певних юридичних можливостей. Ці суб’єктивні можливості пов’язані зі тих правил, з яких складається об’єктивне право.
Право – засноване на уявленні про справедливість, міру свободи і рівності, що відображає потреби суспільного розвитку, яка у своїй основі склалася в процесі повторюваних суспільних відносин і визнається та охороняється державою, легітимована міра свободи, що відповідає інтересам суб’єктів суспільних відносин – система встановлених чи санкціонованих державних норм чи правил поведінки, які формують визначену міру свободи поведінки у своїй реалізації спираються на міри державного впливу аж до примусу.
Ознаки права можна поділити на 2 групи: соціальні і юридичні.
Соціальні ознаки – це передусім ознаки, що забезпечують втілення у праві ідеалів справедливості, свободи, рівності та гуманізму, ці ідеали визначають обов’язкову спрямованість права в бік соціального прогресу і проявляються у такій ознаці права, як здатність виступати засобом справедливої міри свободи і рівності людей у суспільстві. Здатність виступати в ролі регулятора суспільних відносин, внаслідок впливу права на свідомість людей, а через неї – на їх поведінку, її одноманітність і повторюваність, відповідність вимогам права, що становлять зміст правового регулювання.
Юридичні ознаки права:
Нормативність ( полягає в тому, що воно містить загальнообов’язкові права і обов’язки для невизначеного кола суб’єктів( тобто є не персоніфікованим), тривало і багаторазово застосовується до передбачених ним життєвих ситуацій ( тобто є невичерпним).
Дозвіл ( під ним розуміють надання суб’єктові права діяти на свій розсуд заради задоволення певного інтересу.
Веління (втілюється в правило, яке має категоричний характер і змістом якого є безальтернативне спрямування поведінки суб’єкта права;
Заборона (вимагає безумовного утримання суб’єкта права від тієї чи іншої поведінки;
Системність ( є об’єднанням норм і принципів права, які лише разом здатні забезпечити загальний соціальний порядок;
Формальна визначеність (свідчить про те, що правові норми закріплюються певних чітких формах: нормативних актах, прецедентах, правових звичаях та інших джерелах.);
Обов’язковість (підтримується в різні способи, серед яких легітимність та примус);
Легітимація права ( визнання його в суспільстві як авторитетного соціального регулятора здійснюється 2 шляхами: 1)легітимація за змістом, коли авторитетність права забезпечується його сприйняттям як справедливого і корисного регулятора; 2) суспільство вдається також до легітимації права за допомогою процедур. Правила вважаються авторитетними через те, що вони мають певний «родовід», іншими словами суспільству слід показати, що норми права йдуть від якогось офіційного джерела.
Примусовість ( право передбачає можливість застосування примусу до його порушників. Через це загроза застосування державного примусу виступає гарантією,передбаченою правовими нормами на випадок можливого порушення права.
27. Функції права. Функції права – це головні напрямки впливу на суспільні відносини, які визначаються соціальним призначенням права в різних сферах суспільного життя. Юр функції права характеризують призначення права як юр інструмента щодо існуючих та бажаних суп відносин. Основними юр функціями є: 1. Регулятивна – регулювання суспільних відносин. Встановлення правил поведінки. Координація соціальних взаємозв’язків. 2. Регулятивна статистична - дія права на суспільні відносини шляхом закріплення у правових приписах вже існуючих відносин. 3. Регулятивна динамічна – можливість права впливати на існуючі суспільні відносини з метою їх розвитку в певному напрямку, який з погляду суспільства чи правлячої еліти є доцільним і необхідним. 4. Охоронна – встановленні правом норм, спрямованих на охорону суспільно значущих відносин у різних сферах суспільного життя і викорінення шкідливо небезпечних для суспільства варіантів поведінки Додаткові функції: 1. Компенсаційна функція права - компенсація школи 2. Обмежувальна – в обмеженні за допомогою нормативних приписів діяльності суб’єктів права , якщо вони будь-яким чином обмежують права та інтереси інших осіб, суспільства в цілому. 3. Поновлююча – становить наслідок поновлення незаконно порушеного права, попереднього правового становища, тісно пов’язана с компенсаційною, оскільки поновлення порушеного права тягне за собою компенсації. Основні соціальні функції: 1. Економічна – право встановлювати відповідні норми в екон сфері, врегулює виробничі відносини, закріплює форми власності, визначає механізм розподілу суспільного багатства. 2. Політична – право закріплювати політичний лад суспільства, врегулювання відносини політичної влади між її суб’єктом та об’єктом, між соціальними групами. 3. Виховна – результат здатності права висловлювати загальновизнані і підтримувані сусп думки та вплив на свідомість людей, форму них відповідні позитивні з погляду суспільства думки щодо поведінки в певних життєвих ситуаціях. 4. Культурна – право відображає духовні цінності, надбання культури кожного конкретного суспільства на певних етапах його істор розвитку. 5. Ідеологічна – можливості права істотно впливати на формування відповідної ідеології у суспільстві , яка може нести як позитивне так і негативне навантаження. 6. Функція соціального контролю – стимулюванні певної поведінки суб’єктів права і водночас обмеженні небажаних з погляду суспільства поведінки і дій, в такий спосіб утримуючи від вчинення неправомірних поступків. 7. Інформаційна – право інформує суспільство про варіанти можливої соціально значущої поведінки і сприяє соц корисній поведінці через відповідні приписи, які закріплюються у відповідних джерелах права. 8. Комунікативна – право є інформаційною системою і через це – засобом зв’язку між суб’єктом та об’єктом управління у суспільстві, в такий спосіб поєднуючи їх.