92. Поняття тлумачення норм права.

Тлумачення норм права – діяльність спрямована на з’ясування, осмислення дійсного змісту норм права з метою сприяння їх практичній реалізації, а також результат такої діяльності, що переважно виражається в інтерпретаційно-правовому акті. Необхідність тлумачення права зумовлена:

• Нормативністю права, загальним, абстрактним характером правових норм;

• Формальною визначеністю правил поведінки в юридичному тексті, що зумовлює такі обставини, що викликають необхідність тлумачення: вживання термінів; наявність в юридичних текстах спеціальних юридичних термінів – вживання висловів, які вимагають з’ясування можливих варіантів поведінки, що ними передбачаються;

• Системністю норм права, що зобов’язує суб’єкта тлумачення враховувати взаємозв’язок і взаємозумовленість норм права;

• Необхідністю забезпечення органічної єдності «духу» і «букви» закону.

Тлумачення норм права як діяльність складається з 2 основних елементів:

Уяснення ( з’ясування суб’єктом тлумачення змісту правових норм «для себе».

Роз’яснення - не «для себе», а для інших учасників суспільних відносин, коли суб’єкт інтерпретації в усній або письмовій формі виражає своє розуміння дійсного значення правових норм, з’ясуванні змісту правил поведінки, що їх становить, полягає кінцева мета інтерпретації права.

Безпосереднім предметом інтерпретації права виступає юридичний текст, який міститься у відповідних джерелах права ( нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах тощо). Під «буквою» закону розуміють буквальне значення юридичного тексту, що містить норми права ( положень нормативно-правового акта, міжнародно-правового договору тощо).

Дух закону передає дійсний зміст норм права, що містяться у відповідному акті, з урахуванням правових принципів, на яких він ґрунтується, в їх субординації між собою.

2 тенденції в право тлумачній діяльності: статична і динамічна. У межах статичного підходу ( школа намірів, школа текстуалістів) дійсне значення норми права з моменту її ухвалення і протягом всього періоду її чинності визнається незмінним у часі. За такого підходу в процесі тлумачення підлягає з’ясуванню «воля історичного законодавця» або « воля закону», тобто те значення норми права, що було вкладено в неї органом, який її ухвалив, на момент прийняття ним відповідного юридичного акта. За динамічного підходу в теорії тлумачення права ( телеологічна школа, еволюційне тлумачення) дійсне значення норм права може еволюціонувати з перебігом часу. Правотлумачна діяльність спрямована на з’ясування «волі актуального законодавця», тобто значення, що надається правовій нормі суспільством на відповідному етапі розвитку з урахуванням потреб соціуму та мінливих умов суспільного життя.

93. Способи тлумачення норм права.

Спосіб тлумачення – це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.

Граматичний (мовний, текстовий) – це уяснення їх змісту, що базується на даних граматики, лексики, філологічних наук. Змість норм досліджується з погляду їх текстової форми. Граматичне тлумачення є початковим та відправним серез усіх способів тлумачення, оскільки юридичні тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні норми існують тільки в мовній формі. Прийоми долідж спрямовані на зясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення у тексті сполучників, розділових знаків, прийменників. Причому, при тлумаченні жодне слово або граматичний знак, що міститься в тексті закону, не можуть залишатися поза тлумаченням Особливого значення у вітчизняній законотворчій практиці останніми роками набуває спеціально-юридичне тлумачення, яке застосовується для уяснення змісту нормативно-правових приписів, в яких використ спеціальні терміни та словосполучення юридичних понять.

Логічне тлумачення норм права є таким способом уяснення, яке базується на використанні законів і правил формальної логіки.

Прийоми: а) логічне перетворення, перебудова тексту; б) виведення норм з норм, для виведення окремих положень (висновків) із загальних норм застосовується індукція; в) аналогія – цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші» «в аналогічних випадках».; г) висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі застосування поняття до певного класу правових явищ).

Систематичний полягає у використ системного підходу під час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника зосередж на пошуку головного змісту норми права, що тлумачиться, шляхом визначення міста цієї норми серед норм даного нормативного акта та її порівння з чинними нормами інших інститутів і галузей права.

Історичний (ретроспектива) допомагає встановити їх зміст норми права, враховуючи умови їх виникнення, факти, пов’язані з історією виникнення норми, що тлумачиться. Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор використовує джерела, які перебувають за межами системи права (конкретно історичні умови, соціально-економічна і політична атмосфера, обставини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм права, встановл за документами з архівів, стенограм обговорення проектів відповідних нормативно-правових актів органів, що займалися підготовкою законопроектів, матеріалів, що надруковані в пресі та інших засобах інформації тоді, коли проекти обговорювалися до них робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).

Конкретно-соціологічне тлумачення – установленні змісту нормативно-правових приписів з урахуванням не тільки історик обставин прийняття закону, а й тих реальних умов житт суспільства в яких норма права функціонує.

Телеологічний (цільовий) – аналізі змісту правового припису шляхом виявлення і розкриття цілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.