- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •3.Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
Державний суверенітет – це невід’ємна властивість влади бути верховною над проявами усіх інших видів влади всередині держави і незалежною від інших держав. Суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній суверенітет регулюється нормами конституційного права.
Зовнішній – ще й нормами міжнародного права.
Принципи державного суверенітету:
Єдність ( полягає в тому, що в державі може бути лише одна суверенна влада);
Невідчужуваності ( полягає в тому, що державний суверенітет не може бути нікому переданий або обмежений);
Неподільності суверенітету ( означає, що державній владі належить повнота суверенітету на території країни)
Існують 2 концепції держ. суверенітету:
1.Державний суверенітет як кількісна характеристика державної влади ( згідноз цим суверенітет є невідчужуваним і його зміст складають суверенні права держави)
Внутрішні суверенні права:
Мати власні збройні сили
Мати власну грошову одиницю
Мати право на стягнення податків
Мати право на визначення адміністративного поділу країни.
Зовнішні суверенні права:
Укладення міжнародних договорів
Участь в роботі міжнародних органів
Право на дипломатичні стосунки
Право оголошувати мир або війну
Всі суверенні права можуть відчужуватися державою, але держава зберігає суверенітет через те, що в неї залишається право повернути собі відчужувані права.
2.Суверенітет як кількісна категорія, в цій концепції виділяють:
- формальний суверенітет – це суверенітет юридично і політично проголошений, але практично не реалізований через істотний вплив інших держав на політику в країні ( країни Варшавського договору)
- Обмежений суверенітет буває: добровільний і примусовий. Примусове обмеження відбувається щодо держави, яка програла війну. Добровільне обмеження суверенітету здійснюється за власною згодою держави задля досягнення певних корисних цілей.
- Реальний суверенітет, коли збігається юридично проголошені і фактично реалізовані суверенні права держави.
12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
Державний суверенітет - це невід’ємна властивість влади бути верховною над проявами усіх інших видів влади всередині держави і незалежною від інших держав. Суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній суверенітет регулюється нормами конституційного права.
Зовнішній – ще й нормами міжнародного права.
Народний суверенітет – це верховенство народу у вирішенні основних питань організації суспільного життя у визначенні державного ладу, основних напрямках зовнішньої політики, основних засад правового регулювання тощо. Народний суверенітет передбачає, що народ є єдиним джерелом влади, яку він реалізує безпосередньо шляхом виборів та референдумів або опосередковано через органи державної влади.
Під національним суверенітетом розуміється можлива та реальна здатність нації визначати характер свого життя в тому числі шляхом здійснення права на самовизначення та утворення самостійної держави. До прав нації також належать право користуватися власною мовою, право на збереження власної культури, право на освіту на власній мові, тощо.
В демократичній державі, в якій народ визнається вищим джерелом влади, де реалізовується право нації на самовизначення - державний, народний і національний суверенітет збігаються.