114.Поняття довірчої власності у цивільному праві України.

Інститут довірчої власності є новим явищем для чинного законодавства України. Слід зазначити, що сама доцільність довірчої власності в Україні викликає постійні дискусії у вітчизняній цивілістичній науці.

Деякі вчені повністю заперечують можливість існування в Україні довірчої власності (наприклад, Венедіктова В.І.). Інші навпаки вважають довірчу власність корисним та необхідним правовим засобом для забезпечення розвитку ринкових відносин в нашій країні (наприклад, Майданик Р.А.) У сучасне українське законодавство інститут довірчої власності було введено Законом України від 19 червня 2003 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким були доповнені Цивільний Кодекс України та Закон України „Про власність”. Інститут довірчої власності в Україні необхідно розуміти як речово-правовий титул, обмежений зобов’язально-правовими засобами із чітко вираженим забезпечувальним спрямуванням. Довірча власність в Україні може існувати як різновид права власності, обмежений зобов’язаннями такого власника здійснювати своє право лише із заздалегідь обумовленою метою в інтересах іншої особи. Це, до речі, підтверджується положеннями п‘ятого розділу Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, у якому прямо вказано, що право довірчої власності управителя іпотечними активами обмежено установником. Право довірчої власності у порівнянні зі звичайним правом власності є традиційно менш вигідним для того чи іншого потенційного власника. З іншого боку, обмеження, пов’язані із довірчою власністю, досить часто можуть бути вигідними контрагентам довірчого власника, оскільки дозволяють чітко уявити межі повноважень довірчого власника, а отже - передбачити можливі варіанти його поведінки.

115.Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України.

Законом України від 19 червня 2003 р. N 980-IV ст. 316 ЦК була доповнена частиною другою, яка передбачає право довірчої власності як особливий вид права власності, яке може виникати безпосередньо на підставі закону або договору управління майном. Чинне законодавство поки що не містить норм, які б безпосередньо передбачали конкретні випадки виникнення права довірчої власності в силу вказівки закону. Виникнення права довірчої власності за договором управління майном та його зміст визначаються за правилами статей глави 70 "Управління майном" та окремими законами, зокрема "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Інститут довірчої власності є новим у цивільному праві України, а тому поки що немає усталених наукових поглядів у цивілістичній науці щодо його функціонування на практиці. Як відомо, довірча власність притаманна країнам англо-саксонської системи права в той же час як цивільне право України належить до системи континентального права Європи. Все це може викликати неоднозначні судження щодо правової природи права довірчої власності. Так, у науково-практичній літературі зазначалося, зокрема, що хоча законодавство і називає в ст. 1033 управителя довірчим власником, але він таким не стає і власником продовжує бути установник, який передає управителю не свої повноваження (вони залишаються у власника), а можливість їх реалізації.Така позиція має певне підгрунтя, адже важко віднайти аргументи для визнання повноцінності довірчої власності. Однак не можна недооцінювати і правовий статус довірчого власника, адже законом право довірчої власності беззастережно визнається особливим видом права власності, а управитель - хоч і довірчим, але все-таки власником. Якщо враховувати тимчасовий характер перебування майна в режимі права довірчої власності, то більш коректно розглядати довірчу власність як тимчасову "квазі" власність, а довірчого власника - тимчасовим власником з обмеженими договором або законом повноваженнями.