64. Види умисного вбивства

Умисні вбивства можна поділити за певними критеріями на види. Так:

а) за формою вини:

- умисні вбивства (ст.. 115 – 118КК) з прямим або непрямим умислом

- необережне вбивство (ст.. 119КК) зі злочинної недбалості чи злочинної самовпевненості;

б) за ступенем тяжкості:

- основний склад умисного вбивства, без обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115КК, і пом’якшуючих, передбачених ст.. 116-118КК (просте вбивство)

- кваліфіковані склади умисного вбивства. В ч. 2 ст. 115КК передбачено 13 пунктів, в яких перераховані обставини, за наявності яких просте вбивство слід вважати кваліфікованим. (ці обставини див. в пит.. 80)

- умисні вбивства з пом’якшуючими обставинами, передбаченими в ст.. 116КК - умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, в ст.. 117КК – умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, в ст.. 118КК – умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Саме поняття «вбивство» визначене в ч. 1 ст. 115КК

як протиправне заподіяння смерті іншій особі, при цьому законодавець вказує на форму вини – умисні дії, спрямовані на заподіяння смерті або необережне заподіяння смерті (ст.. 119КК) потерпілій особі.

Отже, це поняття, яким законодавець користується і в інш. статтях КК , в яких передбачена відповідальність за заподіяння смерті протиправно, є загальним для групи злочинів, безпосереднім об’єктом яких є життя іншої особи. Воно включає в себе як діяння (у формі дії чи бездіяльності), так і наслідок у вигляді смерті потерпілої особи (як результат діяння винного).

Є в КК також норми, в яких передбачається відповідальність за посягання на життя (держ. чи громадського діяча, судді, працівника правоохоронного органу, представника іноземної держави). В цих випадках поняття «посягання» більш ширше, ніж поняття «вбивство», бо включає в себе і замах на вбивство і власне вбивство.

Вважають в науці, що це особливі випадки, коли спричиняється смерть потерпілим, спеціально визначеним в статтях ОЧ КК.

Крім безпосереднього об’єкту види поєднані тим, що при встановленні об’єктивної сторони у всіх складах вбивств треба встановити три ознаки:

• діяння (дію чи бездіяльність)

• наслідки у виді смерті

• причинний зв'язок між діянням і настанням смерті.

Суб’єктом цих злочинів , крім передбачених ст. 118 та ст. 119КК, може бути фізична, осудна (або обмежено осудна) особа, якій до вчинення вбивства виповнилось 14 років. Відповідальність за вбивства, передбачені ст..118 та ст. 119КК настає з 16 років.

За юридичною природою основний склад умисного вбивства та кваліфіковані його вид и відносяться до особливо-тяжких злочинів, причому кваліфіковані види є за ступенем сусп.. небезпечності більш тяжкими

(покарання за ч. 1 ст. 115КК – від 7 до 15 років, а

за ч. 2 ст. 115КК – від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі).

Що ж до привілейованих складів умисного вбивства, тт. тих, що передбачені ст. 116, ст. 117 та ст. 118КК – то це є перші з них – злочини середньої тяжкості, а передбачений ст. 118КК – злочин невеликої тяжкості.

Як це встановлено законом, умисні склади злочинів, в тч умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин є більш суспільно небезпечним, ніж вчинене вбивство з необережності (до 5 років позбавлення волі).

Отже, ретельне дослідження всіх обставин справи, пов’язаних із протиправним винним заподіянням смерті інш. особі, має велике значення, а саме:

• допомагає відмежувати вбивство від самогубства;

• правильно кваліфікувати заподіяння смерті інш. особі, враховуючи всі об’єктиві і суб’єктивні ознаки кожного конкретно вчиненого діяння;

• вибрати відповідне покарання особі, винній у вчиненні вбивства (в залежності від його виду).