85. Поняття, форми та види розкрадання чужого майна.

Під розкраданням слід розуміти – незаконне безоплатне, з корисливою метою вилучення чужого майна у спосіб, передбачений крим. законом, в свою користь або в користь інш. осіб.

За способами вилучення чужого майна розкрадання поділяють на такі форми:

• Таємне викрадення (крадіжка –ст. 185КК)

• Відкрите викрадення (грабіж – ст. 186КК)

• Розбій (ст.. 187КК) – напад, поєднаний із застосуванням небезпечного для життя потерпілого насильства чи з погрозою таким насильством з метою заволодіння чужими майном.

• Шахрайство (ст. 190КК) – заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою

• Привласнення (ст. 191КК) – протиправне безоплатне утримання або неповернення чужого майна

• Розтрата (ст. 191КК) – незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, обмін тощо) винним чужого майна

• Заволодіння чужим майном шляхом зловживання служб. особою своїм служб. становищем (ч. 2 ст. 191КК)

• Вимагання (ст. 189КК) – вимога передачі чужого майна, поєднана з погрозою насильства

• Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (ст..188-1 КК)

Форми між собою розрізняються:

• за способом вилучення чужого майна

• за предметом посягання

• за суб’єктом злочину

• за ступенем насильства, що м.б. застосоване при заволодінні чужим майном

• за моментом закінчення злочинного посягання.

Корисливі злочини проти власності, зокрема розкрадання, поділяють ще на види. Критерієм такого поділу служить істотність шкоди, яка завдається потерпілому. Визначається така шкода економічним показником, тт. вартістю викраденого майна.

• кримінально-каране (є ще адміністративне правопорушення)

• у значних розмірах

• у великих розмірах

• у особливо великих розмірах. Див. прим. до ст. 185КК

Ці ознаки впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, кваліфікацію та на вибір виду і міри покарання.

86. Крадіжка – с. 185кк

Відноситься до корисливих злочинів з ознаками викрадення.

За ступенем тяжкості основний вид складу «крадіжка» (проста крадіжка) – злочин середньої тяжкості.

Сусп. небезпечність злочину в тому, що порушуються в результаті посягання права власника володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном.

Безпосереднім об’єктом крадіжки є право власності (державної, колективної чи приватної).

Предметом є чуже майно, тт. таке майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винної особи (не є власниками майна колективних підпр-в, підпр-ств, заснованих на власності об’єднань громадян, Акціонерних товариств члени їх, а тому заволодіння таким майном утворює відповідно крадіжку).

Не визнається предметом крадіжки майно, набуте подружжям за час шлюбу і яке перебуває у спільній сумісній власності.

Не є чужим для осіб, що ведуть селянське (фермерське господарство) майно такого господарства.

У пост. Пл. ВСУ № 10 від 06.11.09 у п. 2 визначено

«предметом злочину проти власності (а значить – і крадіжки) є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі і нерухомі), грошові кошти, цінні метали, ціні папери тощо, а також право на майно та дії майнового хар-ру, електрична та теплова енергія.

Об’єктивна сторона крадіжки – таємне викрадення чужого майна, тт. здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інш. осіб (п. 3 пост. №10).

Таємність означає, що майно винна особа викрадає не тільки за відсутністю потерпілого (чи інш. осіб), але і у присутності, але і у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).

Викрадення є таємним і тоді, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно, а також тоді, коли викрадене вчиняється в присутності особи, який доручено майно, але вона перебуває у такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп’яніння) (п. 3 пост. № 10).

Закінченою крадіжка вважається з моменту, коли винний вилучив майно і мав реальну можливість розпоряджатись чи користуватись ним (інакше – замах на крадіжку).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи інш. особами і незважаючи на це, продовжені винним з метою заволодіти майном, слід кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози ним – залежно віх хар-ру насильства чи погрози – як грабіж чи розбій (п. 4 пост № 10).

Коли винна особа застосовує насильство з метою уникнення затримання, то буде інша крим-прав. оцінка (напр., замах на крадіжку і легкі тілесі ушкодження – сукупність злочинів).

Суб’єктом крадіжки є фізична, осудна (або обмежено осудна) особа, яка досягла 14 років (ч. 2 ст. 22КК).

Суб’єктивна сторона крадіжки хар-ся умислом (прямим) на викрадення таємно чужого майна. Умислом охоплюється як спосіб вилучення чужого майна, так і факт, що майно є чужим для винного.

Крім прямого умислу, суб’єктивна сторона крадіжки має таку ознаку як корисливий мотив.

Із змісту дій винного випливає і мета таких дій – незаконне збагачення за рахунок чужого майна або себе або інш. осіб.