1. Види довдково-допоміжного тексту. Прийоми оформлення колонцифр, колонтитулів.

Колонцифра – порядковий номер сторінок книги. Розміщення колонцифр на сторінках книги може бути різноманітним – згідно з вибором видавництва чи у відповідності з оригінальним макетом, вказівками до верстки.

Найчастіше колонцифри заверстують на зовнішньому краї сторінки (на парних сторінках – в лівому краї, на непарних – в правому). В багатьох виданнях колонцифру розміщують посередині сторінки.

Для колонцифр, як правило, застосовують шрифт тієї ж гарнітури, що і для основного тексту, але кегля зниженого на 2 пункти. Зменшеним кеглем колонцифру набирають при умові складання тексту не менше ніж 10 кеглем. Коли основний текст набирають шрифтом кегля 8 п., тоді колонцифру набирають теж кеглем 8 п. При відповідному художньому задумі колонцифри можна набирати і шрифтом більшого кегля та іншими гарнітурами. Колонцифри можуть розставлятися і в спеціально заготовлених для них декоратив­них елементах. Колонцифри, розміщені знизу сторінки складання та з боків, у розмір сторінки не входять.

Відбивка колонцифр від тексту не повинна бути меншою, ніж розмір основного шрифту, зменшеного на 2 п.

Колонцифри всіх видів не ставлять:

На титульних сторінках видання (титул, контртитул, авантитул, фронтиспис і шмуцтитул).

На порожніх сторінках (зворот титула, шмуцтитула, на сторінках для записів).

На сторінках з вихідними даними.

На сторінках, повністю зайнятих ілюстраціями.

На вклейках, які не входять в загальну нумерацію сторінок.

В кінці розділів, не зайнятих повністю текстом.

На всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, на котрих розміщено матеріал, назва якого включена в зміст видання.

Верхні колонцифри, як правило, розміщують в одному рядку з колонтитулом з виключкою в зовнішній край. При наявності колонлінійки колонцифру інколи верстають по центру сторінки складання. При будь-якому розташуванні верхня колонцифра обов'язково входить в розміри сторінки складання. В словниках, енциклопедіях верхні колонцифри інколи набирають без колонтитулів, але тоді вони повинні бути заверстані вище заданої висоти сторінки від початку тексту на 4-12 п. для забезпечення привідності верстки.

В двоколонних виданнях інколи нумерують не сторінки, а колонки, тоді на всіх сторінках колонцифра лівої колонки має ліву виключку, а правої – праву.

Верхні колонцифри з колонтитулами, колонлінійками чи без них не ставлять на всіх спускових початкових сторінках.

Колонтитули (від французького colonne-стовпчики та латинського titulus-напис) – текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки.

49. Особливості складання таблиць з ярусами. Об’єд­нання, роз’єднання граф. Складання нумерації граф. Вибір висоти головки.

БІЛЕТ № 36

1. Характеристика прийомів іиділень у тексті.

• Шрифтові

• Не шрифтові

• Комбіновані

Прийоми виділень визначаються видавництвом і вказуються на відповідні стор. Оригіналу.

Шрифтові виділення – це виділення окремих слів речень шрифтами інших гарнітур накреслень.

Наприклад

• Складання шрифтами жирного курсивного накреслення

• Слад. Прописними літерами

• Склад. Шрифтами іншого кегля

• Склад капітельними літерами

• Виділення ініціальними (буквиця) літерами

Не шрифтові виділення – це виділення окремих слів речень проміжковим лінійками орнаментами

• Склад. з втяжкою ( це склад. На зменшений формат по відношенню до формату складання)

• Склад. в червоний рядок.

• Склад. з абзацним відступом

• Склад. з взяттям окремих слів речень в рамки, чи підкреслення їх

Комбіновані – поєднання шрифтових і не шрифтових виділень