- •Класифікація складносурядних речень
- •Фонетика. Звук як основна одиниця фонетики
- •Група слів у лексичному складі української мови
- •4.Історичні та позиційні звуки мови
- •5.Типи фразеологізмів у сучасній українській мові
- •6. Питання про статус службових слів у сучасному мовознавстві.
- •7. Прості ускладнені речення Ускладнені прості речення
- •Кома між однорідними членами
- •Кома та знак оклику при звертанні
- •Речення зі вставними і вставленими сполуками
- •Вставні слова, речення і словосполучення
- •Кома і тире при відокремленому означенні
- •Кома при відокремленому додатку
- •Кома і тире при відокремленій прикладці
- •Кома при відокремленій обставині
- •Відокремлені уточнюючі члени речення
- •Кома перед як
- •10.Типи речень з модальністю.
- •12.Система дієслівних форм, їх характеристика.
- •13.Історія вчення про частини мови.
- •14.Морфеміка та словотвір як суміжні мовознавчі дисципліни.
- •15.Архаїзми, історизми, загальновживані слова в українській мові.
- •16.Синоніми, антоніми, омоніми, пароніми.
- •18.Правила написання великої літери.
- •19.Дієприкметник.
- •20.Дієприслівник.
- •21.Прислівник як частина мови.
- •22.Займенник. Розряди займенників за значенням.
- •23.Головні та другорядні члени речення.
- •24.Речення з однорідними членами.
- •25. «Чорна рада» п.Куліша – перший історичний роман в українській літературі.
- •26.Поеми т.Шевченка. Аналіз «і мертвим, і живим…»
- •27. «Повія» Панаса Мирного.
- •28.Твори і.Нечуя-Левицького з життя інтелігенції («Хмари»).
- •29. І.Франко – драматург. Аналіз драми «Украдене щастя».
- •30. Поетика м.Коцюбинського. Аналіз новели «Цвіт яблуні».
- •31. Леся Українка як автор ліро-епічних жанрів. Аналіз «Лісової пісні».
- •32. Творчість поетів-неокласиків як своєрідне явище в українській літературі.
- •Я закохавсь в гучних віках, я волю полюбив державну.
- •2. Використовує ступінь найбільшої «задіяності» абстрактного персонажа у сюжеті твору, подаючи Беатріче як образ зображення:
- •Як жадібно ти ловиш, темнозора, пливке, як пух, летюче листя слів, коли дзвінкі дощі моїх рядків шумлять, немов осінні осокори.
- •Поглянь, тепер твої всі ночі й дні круг тебе дивним сяйвом заясніли і засліпили нас, мов крила білі...
- •1) Прямий чуттєвий контакт людини з явищами і предметами, доступними її спогляданню; 2) специфічна позиція людини стосовно предметів споглядання.
- •33. М.Хвильовий – новеліст. Аналіз новели «Мати»?.
- •34.М.Куліш – драматург-новатор. Аналіз «Патетичної сонати».
- •35. «Україна в огні» о.Довженка. Проблематика. Образи. Поетика. Трагедійний образ України в кіноповісті Довженка "Україна в огні"
- •36. Романи о.Гончара. Аналіз «Людина і зброя».
- •37. Ліна Костенко як авторка романів у віршах. Аналіз «Маруся Чурай».
- •38. Мотив лірики в.Симоненка.
- •39. Т.Шевченко – драматург. Аналіз драми «Назар Стодоля».
- •40. Мотиви лірики і.Франка. Аналіз однієї поезії.
- •42. Поняття про полемічну літературу. Іван Вишенський – полеміст.
- •43. Загальна характеристика творчості Остапа Вишні. Аналіз одного з творів.
- •44. Пісенність лірики а.Малишка, д.Павличка.
- •45. Поема м.Вороного «Євшан-зілля».
- •46. Мотиви лірики т.Шевченка. Аналіз поезії «Мені однаково…»
- •47. Загальна характеристика драматургії іі половини хіх століття. Аналіз комедії і.Карпенка-Карого «Мартин Боруля».
- •Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого "Мартин Боруля"
- •48. Людина й історія в прозових творах м.Старицького.
13.Історія вчення про частини мови.
Ще в античний період представники александрійської школи, виділивши морфологію як основний розділ граматики, ґрунтовно розробили вчення про частини мови, яке лягло в основу давніх слов’янських граматик XVI-XVII ст. Важливу роль у становленні української морфологічної (і ширше – граматичної) термінології ХХ ст. відіграла “Граматика руської мови”, створена наприкінці ХІХ ст. (1893) зусиллями відомих граматистів С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера.
У системі виділюваних частин мови від періоду створення перших слов’янських граматик йде їхній поділ за морфологічними ознаками на скланАємыА (змінні, або відмінювані) та нескланАємыА (незмінні, або невідмінювані).
Відомий також і термін частки мови. Цей термін належить російському вченому В.Виноградову, який усі слова згрупував у чотири категорії: частини мови, частки мови, модальні слова і вигуки. До часток мови відносили прийменники, сполучники, власне частки та зв’язки…
Терміни на позначення частини мови змінювалися в часі. Іменник свого часу називали так: и́менникъ (вперше був зафіксований у граматиці Й. Левицького (1850 р.)), сущникъ, предметовникъ, ймення предметне, им’я суще, речівникъ, ймення річеве, ймення предметне, ім’я самостійне, именяк. Євген Тимченко подав такі назви: речівник, чи ймення річеве. А. Кримський запропонував термін ім’я суще, або ім’я самостійне.
Запропонований С. Смаль-Стоцьким і Ф. Ґартнером термін прикметник, А. Кримський запропонував термін жене?ім’я прило або приложникъ.
Числівник називали так: вники числі, числівники, ння числове йме, сленик чи. Термін займенник - менник, заі містойменникъ, або мЪстоименіе.
Незмінна частина мови прислівник (нарЪчіє) уперше зустрічається під сучасною назвою в граматиці С.Смаль-Стоцького і Ф.Ґартнера.
Лише з 1926 року до складу службових частин мови додали частку.
Термін приі́менники (з незвичним наголосом), засвідчений у граматиці С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, Є. Тимченко подає у звичному варіанті – прийменник.
На зміну слов’янському терміну междометіє прийшов спочатку термін викрик, а пізніше вигук, оклики, виклик, чувственник.
Основна частина термінів на позначення частин мови, що активно використовувалася у граматичних працях кінця ХІХ – початку ХХ століття, стала загальноприйнятою у сучасній морфологічній терміносистемі, щоправда, з незначними змінами (За І. Ярошевич).
14.Морфеміка та словотвір як суміжні мовознавчі дисципліни.
Будова слова (морфеміка) словотвір
Морфеміка — учення про значущі частини слова (морфеми). Цей розділ пов’язуєдві суміжні дисципліни: словотвір і морфологію. Це пояснюється тим, що морфеми виконують як словотворчі, так і граматичні функції, а словотворення тісно пов’язане з морфологією. Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Наприклад: брат-н-ій. За значенням і функцією у структурі слова морфеми поділяються на кореневі і службові. Корінь — цс спільна частина споріднених слів, яка виражає їх поняттєве значення Розрізняють корені незв’язані і зв’язані. НезвЧгзанян (вільний) корінь — той, що може існувати як самостійне слово Наприклад: ліс — лісок — узлісся. Зв’язаний корінь — той, що в сучасній мові не може виявити себе самостійно а лише в поєднанні зі службовими морфемами (префіксами, суфіксами). Наприклад- відняти, підняти, розняти — корінь -ня- самостійно існувати не може, а виступає лиш* в похідних словах. Основа — це частина змінюваного слова, яка виражає його лексичне значення Вона виділяється шляхом відкидання афіксів із граматичним значенням. Наприклад* ворот-а, читачпи, чита-л-а. Основа слова може дорівнювати кореню (мир) і може включати афікси (префікс, суфікс). Залежно від цього виділяють основи непохідні і похідні. Непохідною є основа, у складі якої не виділяються словотворчі афікси і яка не мотивується через зв’язки зі спільнокореневими словами. Наприклад: сонце, білий, сніг. Похідна — це основа, в складі якої, крім кореня, виділяються ще словотворчі афікси і яка мотивується через зв’язки зі спільнокореневими словами. Наприклад: морозиво <- мороз, правдивий <— правда. Афікс (від лат. аЈіхш — прикріплений) є носієм словотвірного і грамматичного значень слова і слугує засобом творення похідних слів і форм того самого слова. За місцем у слові виділяють такі типи афіксів: префікс, суфікс, закінчення (флексія) і постфікс (це афікс, що виступає в абсолютному кінці слова: учитися). За функцією в слові афікси поділяються на словотворчі і граматичні. Граматичні афікси поділяються на формотворчі і словозмінні. Формотворчі афікси беруть участь у творенні форм того самого слова: 1) суфікс -ти- в дієсловах утворює форму інфінітива (читати), суфікс -в-(-л-) - форми минулого часу (писав, писали); 21 суфікси -ш-, -іш- слугують для утворення вищого ступеня порівняння при кметників і прислівників (довгий — довший, довго — довше); 3) префікс -най- — дня утворення найвищого ступеня порівняння прикметників (вищий — найвищий); 4) префікси і суфікси утворюють видові пари дієслів (садити — посадити, стис нути — стискати). До словозмінних афіксів належить закінчення (флексія) (ібігаю — бігаєш). І Увага! Незмінні слова не мають закінчення (весело).